Ставлення місцевого населення до знищення євреїв нацистами в Україні було неоднозначним. Загалом поведíнкові реакції можна звести´ до кількох провідних:
Перша. Участь в антиєврейських акціях. Так, на терéнах Західної України в перші тижні війни відбувались антиєврейські погроми. Їх організатором був нацистський окупаційним режим. Частина місцевих мешканців брала участь у погромах, оскільки підпорядковувалась нацистам.
Друга. Пасивні спостерігачі (байстéндерс) – більшість місцевого населення, яка, за надзвичайно складних умов та ризику для власного життя, не брала участі в злочинах нацистів, але й не намагалася допомагати переслідуваним з різних причин.
Третя. Рятівники.
Колабораціонізм або співпраця населення окупованої території з ворогом – невід’ємна складова будь-якої війни. Жодна країна окупованої нацистами Європи не уникла цього явища.
При означенні того чи іншого конкретного прикладу співпраці з окупантом важливо оцінювати мотиви людини, яка на неї йшла. Бажання зберегти життя, гарантувати безпеку близьким і рідним, вимушене виконання службових обов’язків в умовах окупації (наприклад, учитель у школі, лікар у шпиталі) можна трактувати як стратегії виживання за панування ворожого режиму. Натомість, свідоме залучення до органів окупаційної влади, мілітаризованих формуваннях (у тому числі й збройних силах ворога), участь в злочинах проти цивільного населення та військовополонених є класичним колабораціонізмом.
Перший колабораціоністський уряд на чолі з маршалом Філіпом Пете́ном було сформовано на півдні Франції в 1940 році. На стіні ліворуч – його фото з Адольфом Гітлером. Пізніше аналогічні уряди створювалися і в інших країнах Європи. Зокрема в Норвегії, Голландії, Чехії, Словаччині, Хорватії тощо. Окрім зазначених урядових структур, у цих країнах були сформовані військові одиниці (полки´, батальйони), про що свідчать матеріали з Федерального архіву Німеччини. Фотографії, присвячені цьому – Ви можете побачити на тій самій стіні.
Позаду Вас – статистична інформація про колабораціонізм громадян СРСР.
На території СРСР колабораціонізм був обумовлений, насамперед, опозиційністю до сталінського тоталітарного режиму та невпевненістю у перемозі СРСР. За підрахунками фахівців, під час Другої світової війни у збройних силах Німеччини несли службу 400 тисяч росіян, 250 тисяч українців, близько 20-ти тисяч білорусів, грузинів, кримських татар. Зокрема, відомо про створення азербайджанського, вірменського, грузинського легіонів Вермахту, Російської визвольної армії, Козачого стану (добровольчих загонів донських козакíв), світлини яких можна побачити в експозиції. Перед Вами колекція оригінальних нацистських листівок, що розповсюджувалися на території СРСР, закликаючи червоноармійців переходити на бік Вермахту.
Взимку 1941 року, ще до початку німецько-радянської війни, за санкцією Абвéра (німецької розвідки), було сформовано Український легіон, командиром якого призначено Романа Шухéвича. За кілька місяців легіон було реорганізовано і створено два батальйони: «Нáхтігаль» та «Рóланд». З початком німецько-радянської війни батальйон «Нахтігаль» взяв участь у бойових діях проти Червоної армії. Його бійці забезпечували охорону стратегічних об’єктів, зокрема у Львові, де 30 червня 1941 року було оголошено акт відновлення Української держави. На світлинах ліворуч можна побачити бійців батальйону, які увійшли до міста. Водночас, за ініціативи ОУН(б), було створено українську народну міліцію, яка мала забезпечувати охорону правопорядку, зокрема у Львові під час оголошення акту.
Від серпня 1941 року на території райхскомісаріату «Україна», а також в окупаційному дистрикті «Галичина» діяли підрозділи української поліції («поліцáї»). Власне, «українською» вона була переважно через адміністративне становище: керівництво – німецьке, а в етнічному плані вона складалася не лише з місцевого українського населення. На світлинах перед собою Ви можете побачити поліцаїв під час «служби» в різних українських містах: Києві, Рівному та інших. У вітрині позаду Вас – форма одягу добровольця допоміжної поліції, текст його присяги та характерна зброя – карабін Мо́сіна зразка 1938 року.
