Євреї в роки Другої світової війни були не тільки жертвами. З перших днів десятки тисяч євреїв України пішли на фронт, стали бійцями і командирами Червоної армії. На всю країну пролунали слова відомого єврейського громадського діяча і актора Соломона Міхоéлса: «Єврейська мати! Якщо у тебе єдиний син, благослови його на боротьбу з коричневою чумою».
Близько 500 тисяч євреїв служили в радянських військах. Майже 200 тисяч не повернулися додому.
Прямо перед Вами унікальний експонат − набір хірургічних інструментів, який належав військовому лікарю Абрáму Абрáмову. Цей набір трофейний, його було знайдено під час одного з бойових виходів. Із самого початку війни Абрамов опинився на фронті. Він проводив складні операції в найтяжчих умовах. Тут же можна побачити листи вдячних пацієнтів.
Вище – капсула-медальйон «смертника». Він належав червоноармійцю Ісааку Тóмашеву. Використовувалися металеві, дерев’яні, ебонітові капсули з паперовими вкладишами. Пергаментний вкладиш, виготовлений у друкарні, мав надзвичайно малі за розміром графи і тому можна було записати тільки найважливішу інформацію про себе. У переважній більшості випадків ці медальйони не забезпечували герметичність упаковки вкладиша, і тому збереженість була незначною. До весни 1942 року такий медальйон фактично був єдиним предметом, що дозволяв хоч якось ідентифікувати солдата.
У крайній вітрині праворуч на верхній полиці – матеріали партизана Віктора Цибітóвского. Народився у Вінницькій області. В армію не мобілізували за віком, тому він пішов у партизани. Став бійцем 2-ої Української партизанської бригади.
На середній полиці – комплекс експонатів Михайла Поддуˊбського (справжнє ім’я Мойша Кáльцман). Дитинство він провів у Білорусі. Під час облави дивом вцілів і був врятований подружжям Ксенією та Пилипом Поддубськими. Коли одужав, його переправили в партизанський загін «За Батьківщину», що базувався в лісах поблизу Могильова. Михайло став зв’язковим. У неповні 13 років ходив на бойові завдання зі зброєю, брав участь у підриві мостíв.
У партизан не було ані лінії фронту, ані тилу. Вони економили кожну гранату, кожну міну, обойму патронів. Боєприпасів їм ніхто не доставляв. Дещо вдавалося добути в боях з гітлерівцями. На нижній полиці Ви можете побачити частину партизанського озброєння.
У крайній вітрині ліворуч речі Ігоря (Ізі) Бєлоуˊсова, урóдженця Катеринослава, учасника радянсько-фінської війни. Він воював у складі Першого Українського фронту. Старший сержант, радист брав участь у битві за Дніпро. Його нагороди та відзнаки прямо перед Вами.
Між вітринами – інсталяція пам’ятника підпільниці Тетяні Мáркус. Вона була активним бійцем київського підпілля. 20-річна комсомолка, єврейка, включена в бойову диверсійну групу, яку очолив Володимир Кудряшóв. Підпільники склали Тані легенду, згідно з якою вона − грузинка, княжна Маркусиˊдзе, дочка князя, розстріляного більшовиками, і хоче працювати на Вермахт. За час своєї підпільної діяльності Тетяна знищила кілька десятків німецьких солдатів і офіцерів. Але її спіймали і протягом кількох місяців катували в казематах гестапо, вимагаючи назвати імена інших підпільників. Вона нікого не видала. 29 січня 1943 року Тетяну Маркус було розстріляно у Бабиному Яру.
