Ви перебуваєте в експозиції, яка присвячена трагедії Голокосту на українських терéнах. Символом Голокосту в Україні став Бабин Яр – урочище на околиці Києва. Саме там 29–30 вересня 1941 року нацисти знищили близько 34-х тисяч євреїв. Після початку нацистської окупації Києва, на вулицях міста були розклеєні оголошення, згідно з якими усім євреям міста влада наказала з’явитися 29 вересня на перетин вулиць Мéльникова і Дегтярíвської. При собі потрібно було мати документи, гроші, цінні речі та теплий одяг. Тим, хто не виконає наказ, загрожував розстріл. Таке оголошення Ви можете побачити на стіні вище вітрини.
За два дні у Бабиному Яру зондеркомандою 4а, яка входила до складу айнзнатцгрупи С – мобільного військового угруповання під керівництвом штандартенфюрера СС Пáуля Блóбеля, – було розстріляно 33 771 людину. Знищення в урочищі на околиці Києва тривали до відходу нацистів у 1943 році. Протягом нацистської окупації столиці в Бабиному Яру було вбито до 150 тисяч осіб: євреїв, сінті, ромів, радянських військовополонених, членів українського та радянського підпілля, душевнохворих. Розстріли в урочищі Бабин Яр стали однією з найбільших масових акцій знищення людей під час Другої світової війни.
Бабин Яр не був єдиним місцем убивства. В Україні відомо понад 5 тисяч місць, де нацисти вчиняли масові розстріли. В окремих містах, як наприклад в окупованому Дніпропетровську, масові вбивства здійснювалися у кількох місцях: у балці в районі Ботанічного саду (нині парк імені Юрія Гагаріна), на території протитанкового рову неподалік від селища Верхнє в районі сучасної вулиці Енергетична.
Протягом 13–14 жовтня 1941 року нацисти розстріляли близько 13-ти тисяч євреїв нашого міста. Зверніть увагу на ляльку у вітрині. Вона належала єврейській 3-річній дівчинці Аді Сігалóвській, яка разом з мамою Вірою та бабусею Етл, залишилася в окупованому місті. Коли євреям було наказано зібратися біля Центрального універмагу, взявши цінні речі, дівчинка захопила із собою ляльку – найбільший свій скарб. У колоні, що конвоювалася до місця розстрілу, родину впізнала їхня сусідка Ірина Підгáйна. Вона підійшла до людей, щоб попрощатися, і тоді Ада передала їй свою іграшку, попросивши приглянути за лялькою, поки сама не повернеться ввечері. Однак, того ж дня ця дівчинка, разом із родиною і тисячами інших людей, була вбита нацистами.
Поруч із лялькою дитячі черевички та рукавички. Під час окупації Дніпропетровська у помешканні родини Ти´хоненків було розквартировано кілька німецьких солдатів. Якось один із них, Генріх, повернувшись пізно ввечері додому, приніс ці речі і подарував їх наймолодшій доньці хазяйки – Анастасії. Мати здогадалася, що ці речі належали євреям, розстріляним у балці поблизу Ботанічного саду. Незважаючи на велику бідність та злидні воєнних років, у цій родині їх ніхто не носив.
За Вашою спи´ною – діорама «Бабин Яр. Бабині Яри України» – одна з найбільш емоційних частин Музею. На архівній хроніці, що перед Вами, зафіксовані кадри розстрілу євреїв. У вітринах, розташованих унизу, Ви можете побачити речі, знайдені на місцях масових розстрілів у різних регіонах України – Дніпрі, Острóзі, Славуті.
Поруч – мультимедійна карта «Україна в роки Другої світової війни та Голокосту». Лише стислий перелік даних, про які повідомляє карта, складає понад 400 сторінок тексту. Тут Ви можете дізнатися про долю єврейських громад з різних населених пунктів України – не тільки великих міст, а й містечок та селищ. Кількість внесених до бази об’єктів нараховує кілька тисяч географічних назв.
