Цю залу присвячено образам старих синаго́г. На івриті синагога називається бейт кне́сет – «дім зібрань». Після зруйнування Єрусалимського храму саме синагоги стали основними центрами релігійного та суспільного життя еврейских громад. У XIX – на початку XX ст. на українських теренах, які входили до межі єврейської осілості, було побудовано величезну кількість синагог – як пишних, гарно вбраних, так і простіших, містечкових.
У вітрині 1.08 поміщено макет однієї з найвідоміших та найстаріших синагог України – Острозької. Перші згадки про її існування сягають початку XVII ст. Це оригінальна пам’ятка архітектури у стилі бароко. Ця синагога була культурно-освітнім осередком єврейської громади Волині у XVII – на початку ХХ ст. Крім богослужіння, у її приміщенні відбувалися загальні збори єврейської общини – кага́лу, велося навчання дітей, готувалися майбутні ра́бини, проводилися суди. Особливістю будівлі синагоги було її оборонне призначення. Товщина стін споруди складала 2,5 м – приблизно стільки ж, як і в оборонних мурів, що оточували Острог. За радянських часів будівлю синагоги було перетворено на склад. У роки Другої світової війни її споруда зазнала значних пошкоджень. Зараз вона поруйнована часом та занедбана. А наш макет створювався за ескізами початку ХХ ст.
Посередині зали Ви можете побачити повнорóзмірний макет центрального елементу синагогальної зали – біми́. Біма́ – це дерев’яна споруда, куди виноситься сувій Тори для читання під час богослужіння. Зверніть увагу на те, що різьблення з різних боків, має власний відмінний стиль. Таким же різноманітним було оздоблення синагог. Якщо Ви підійдете до столика для Тори, то побачите відтворений завдяки мультимедійним технологіям текст Священного писання, який Ви можете читати за допомогою віртуального яду.
На стінах цієї зали відтворено розписи, які прикрашали внутрішні приміщення синагог України. Також тут представлено паро́хети – це завіси, що закривають нішу Аро́н га-Ко́дешу – шафи, у якій зберігається сувій Тори.
У вітрині 1.09 представлено елементи внутрішнього оздоблення синагог та колекцію ритуальних предметів. Нагорі розташовано синагогальну лампу – Нер-Тамі́д, що у перекладі з івриту означає «вічне світло». Вона не лише прикрашає приміщення і випромінює світло, але й символізує просвітлення, яке дарує Тора. На полицях нижче Ви можете побачити свічники́, які використовуються на різні свята: парні свічники́ – на шаба́т, 9-сві́чник – Ханукі́я – на свято Ха́нука, 7-сві́чник – Мено́ра, що є символом єврейського народу. Мідні кухлі з двома ручками призначені для ритуального омовіння рук перед трапезою. Ця старовинна єврейська традиція, записана в Торі, виконувалася багатьма поколіннями ще задовго до того, як людство дізналося про переваги дотримання правил гігієни. Існує версія, що під час епідемій холери та чуми у середньовічній Європі євреї, завдяки дотриманню цього ритуалу, мали значно нижчу смертність від цих хвороб, аніж представники інших віросповідань. Це лягло в основу багатьох антисемітських міфів, буцімто саме євреї і були організаторами пошестей.
У вітрині 1.10 розміщено колекцію одягу та предметів, необхідних для молитви в синагозі. Чоловіки, входячи до синагоги, повинні покривати голови кіпа́ми, а під час молитви накидáти на голову та плечі та́лес – спеціальне полотняне покривало, та пов’язувати тфілі́н.
На полиці нижче розташована колекція єврейських молитовників кінця ХІХ – початку ХХ ст. Як правило, їх поділяють на дві категорії: молитовники, які містять тексти щоденних молитов – сіду́р, та ті, що містять тексти святкових молитов – махзо́р. Зверніть увагу на молитовник-сідур у чорній коробці, який лежить на полиці. Його було знайдено у Нетішині Хмельницької області – у місцині, де нацисти масово страчували євреїв.
