Расова природа нацизму передбачала політику поділу людей на представників «вищої» і «нижчої» рас. Відповідно до цієї концепції перших треба було підтримувати, тоді як продовженню роду других потрібно запобігати. Змішáння рас дає небажані наслідки, тому їх треба уникати. Ця концепція також вимагала проводити стерилізацію або знищення асоціальних елементів, осіб з різними фізичними чи психічними вадами. Відповідно до принципів «расової гігієни» головним об’єктом переслідування стали євреї. Їх вважали «недолюдьми», обмежували в політичних і громадянських правах. З початком Другої світової війни євреї були піддані планомірному тотальному знищенню.
Остаточно закріпили антисемітську політику нацизму прийняті 15 вересня 1935 року Нюˊрнберзькі закони. Це «Закон про громадянство Райху» та «Закон про охорону німецької крові і честі». На колáжі Ви бачите таблицю визначення расової приналежності. Вона роз’яснює ступені розпізнання єврея згідно з расовою політикою Третього Райху. Відповідно до цих законів євреї були позбавлені громадянства Німеччини, заборонялися шлюби і позашлюбні зв’язки між євреями та арійцями.
Ці закони сприяли події, що увійшла в історію під назвою «Кришталева ніч» або Листопадові погроми. (Фото представлено на колажі праворуч від таблиці расової приналежності). У ніч з 9 на 10 листопада 1938 року Німеччиною та Австрією прокотилася хвиля погромів: було підпалено і розгромлено близько тисячі синагог, розграбовано понад вісімсот єврейських магазинів. Після погрому вулиці були усіяні уламками скла, які виблискували на сонці немов кришталь. Цю ніч стали називати «Кришталевою», як символ «очищення» нації від євреїв. Відповідальність за безлад, який стався внаслідок погромів, було покладено на єврейську громаду. Зокрема, євреї мали компенсувати державі 1 мільярд райхсмарок. Близько 30 тисяч євреїв відправили до концтаборів.
За рогом ліворуч перед Вами вітрина з німецькою антисемітською літературою. Вона була одним з найважливіших інструментів расової пропаганди, та призначалась для населення різного віку, у тому числі – для дітей. На верхній полиці Ви бачите книгу для дітей «Мисливська мандрівка» Отто Молла.
Двома полиˊцями нижче книги для школярів: «Не довіряй лисиці на зеленому лузі, не довіряй єврейським клятвам» та «Отруйний гриб», що відображають антисемітські нáстрої суспільства та образи євреїв, якими оперувала нацистська пропаганда.
Поруч на стіні Ви бачите обкладинку і статтю з журналу «Дер Штюˊрмер» («Штурмовиˊк»), який був друкованим органом штурмових бригад СА.
У вітрині ліворуч – документи і матеріали, які належали арійцям і євреям. Вони дають зрозуміти, які наслідки для «неарійців» несла в собі нацистська пропаганда.
Типовий записник для нотаток німецького солдата на 1942–43 роки. На 119-ій сторінці таблиця визначення «єврейської крові» за расовою ознакою, розроблена відповідно до Нюрнберзьких законів. Поруч так званий «єврейський паспорт», що належав Теодору «Ізраїлю» Шлéпенгеру. З жовтня 1938 року в лівому верхньому кутку першої сторінки паспорта ставили штамп з буквою «йод». Це перша буква слова «юде», що означає «єврей». Також власників єврейських паспортів зобов’язували додавати до свого імені друге ім’я – єврейське. Якщо ж це друге ім’я було «арійським», то для чоловіків додавали «Ізраїль», для жінок – «Сара». Таким чином, практика сегрегації (виокремлення) євреїв із числа інших мешканців Німеччини відбувалась навіть завдяки звичайним документам.
