Концентраційні табори – це місця ув’язнення та знищення людей, які, з політичних чи расових міркувань, у нацистській Німеччині вважались «ворогами держави». В’язнями перших концтаборів стали політичні супротивники нацистів (насамперед – комуністи і соціал-демократи), а також гомосексуалісти, Свідки Єгови і люди, звинувачені в асоціальній поведінці. Лише за неповний рік перебування нацистів при владі таких таборів було створено 50, найвідоміший з них – Дахáу.
З початком Другої світової війни настав новий етап в історії нацистської системи таборів. Їх створювали на всіх окупованих територіях. Поруч із трудовими виникали так звані «табори смерті», які, на відміну від інших, використовували виключно для масового вбивства людей.
Найбільшим з таборів смерті було відділення концтабору Аушвіц – Аушвіц-Біркенау, що розташовувався поблизу польського містечка Освенцим. З півтора мільйона його жертв приблизно один мільйон складали євреї. В експозиції Ви можете побачити робу та дерев’яне взуття в’язня табору. Зверніть увагу на кольорові трикутники, нашиті на табірний одяг. Це – спеціальні пóзначки, які використовували нацисти задля групування та розпізнавання приналежності в’язнів до певної категорії. Так, червоним трикутником позначали людей, засуджених за політичними мотивами. Жовтий колір означав єврейське походження ув’язненого.
Аушвіц не був єдиною «фабрикою смерті». До подібного типу таборів належали Бéлжець, Майдáнек, Трéблінка, Хéлмно, Собібóр (усі – на території окупованої Пóльщі).
Процес убивства нагадував конвеєр, що передбачав: «селекцію», тобто поділ в’язнів на «працездатних» та «непрацездатних» (переважно діти та люди літнього віку, які підлягали негайному знищенню); вилучення майна новоприбулих; вбивство людей в газових камерах.
Смертоносною отрутою, яку використовували нацисти в газових камерах була хімічна речовина «Циклон-Б» – інсектициˊд, гранули якого містять синильну кислоту. Бляшанку з-під отруйної речовини Ви бачите нижче.
Про події на українських терéнах розповідає інсталяція ліворуч. Вона присвячена Я´нівському концтабору (офіційна назва – Табір примусової праці Лéмберг-Я´нівська), що був створений нацистами 1 листопада 1941 року у Львові. До нього відправляли передусім євреїв. Потрапляли до табору військовополонені та цивільні інших національностей. За різними підрахунками, загальна кількість його жертв сягає 200 тисяч осіб.
З існуванням Янівського табору пов’язана трагічна історія легендарного «танго смерті». Заступник коменданта табору Рíхард Рокíта (до війни – скрипаль) зібрав оркестр з в’язнів-музикантів і наказав написати особливу мелодію, під звуки якої знищували людей. Пізніше вона отримала назву «танго смерті». Для багатьох в’язнів ця музика стала останньою в їхньому житті.
При ліквідації табору під звуки цієї мелодії були вбиті й самі музиканти. Більше про історію оркестру Ви зможете дізнатися з інформаційного кіоску, ліворуч від інсталяції.
