13.01.2023

13 січня 1948 р. о 7-й годині ранку на одній з малолюдних вулиць Мінська були виявлені два чоловічі трупи. Група МВС, що виїхала на місце події, у протоколі відзначила, що вбиті чоловіки лежали обличчям до землі, біля них багато крові. Одяг, документи та цінності злочинці не забрали. В обох постраждалих були поламаними ребра. Біля трупів виявлені сліди вантажної машини, частково заметені снігом. Експертиза дійшла висновку, що смерть потерпілих сталася в результаті наїзду автомашини, яка начебто їхала з великою швидкістю і наздогнала їх.

Одним із загиблих був провідник радянських євреїв, голова Єврейського антифашистського комітету, художній керівник Єврейського театру, видатний режисер і актор Соломон Міхоелс.

Чому люди, які прощались із «Великим Соломоном», з недовірою поставилися до офіційної версії його смерті? Кому й чому було потрібно позбутися Міхоелса? Про це – в занятті наукової співробітниці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» д-рки Олени Іщенко.



02.01.2023

Видатного єврейського фольклориста радянської доби Мойсея Береговського і досі називають «видатним етномузикознавцем східноєвропейського єврейства».

Під час своєї роботи (1937–1947 рр.) в якості наукового співробітника Інституту мови і літератури, Береговський виступав послідовним, невтомним дослідником народної музики, насамперед єврейської, та палко її пропагував.

Дослідження Береговського і діяльність усього життя включали збір, транскрипцію і аналіз мелодій, текстів і культури народної пісні на їдиш, безсловесних мелодій (нігунів), а також дослідження відносин між східноєвропейською єврейською та українською традиційною музикою.

Детальніше про долю провідного фольклориста, вихідця з України – дивіться заняття головного зберігача фондів Музею Людмили Сандул.
Не пропустіть!


20.12.2022

«Впроваджуючи пропаганду, що вселяє ненависть і страх, відповідач присвятив двадцять п’ять років створенню психологічного фундаменту, необхідного для здійснення програми масових вбивств. Одного цього досить для встановлення факту його вини, як співучасника злочинної програми знищення» – звучить, як слова потенційного вироку кремлівським пропагандистам, чи не так? Проте поки що ні: це слова прокурорів, виголошені під час судового процесу над нацистськими пропагандистами майже 80 років тому.

Саме тоді, у 1946 р., вперше в історії за воєнні злочини судили пропагандистів. А судові процеси над ними стали тим прецедентом, на який міжнародні органи спираються досі. Ці суди підтвердили ту важливу роль, яку пропаганда грала у збереженні підтримки нацистського режиму народом та у виправданні переслідувань євреїв та інших жертв під час Голокосту. Міжнародний трибунал у Нюрнберзі засудив до смертної кари одного з найвідоміших нацистських пропагандистів – Юліуса Штрайхера, видавця антисемітської газети “Der Stürmer” та дитячих пропагандистських книжок.

Детальніше про ті події – дивіться у новому занятті Марини Стрільчук.

 




26.12.2022
«Книги – морська глибина:
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить.
Дивнії перли виносить»
Іван Франко
 
З дитинства кожна людина пам’ятає, що книга – джерело знань. Про важливість книг для людства говорили класики і продовжують говорити видатні особистості сучасності. Проте, окрім відданих шанувальників домашнього читання, були й таки постаті, для яких книги стали сенсом існування. Серед них почесне місце займає Йосип Хазанович – єврейський громадський діяч, лікар, філантроп і один із засновників Єврейської національної і університетської бібліотеки в Єрусалимі. Його життєвий шлях можна описати словами відомого мислителя Еразма Ротердамського: «Моя батьківщина там, де моя бібліотека».
Про велику мрію Хазановича та неймовірне втілення її в життя Ви дізнаєтеся із заняття наукової співробітниці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Дільфузи Глущенко.
Запрошуємо до перегляду.
 
13.12.2022

Під час повномасштабної агресії рф вивозила й продовжує вивозити дітей з усіх тимчасово окупованих нею українських територій. Таким чином вона латає свої демографічні діри і намагається забрати в українців майбутнє. До подібних дій свого часу вдавалися гітлерівці.

Заснована в грудні 1935 р. організація «Lebensborn» («Джерело життя») давала можливість незаміжнім матерям народжувати дітей у притулках, де після пологів держава брала на себе догляд за матір'ю і дитиною. Втім, в основі діяльності цих організацій лежало аж ніяк не милосердя – вони вирішували демографічні проблеми Німеччини, а також служили божевільним расовим уявленням нацистського керівництва. До того ж були організовані справжні полювання на дітей окупованих територій: в рамках цієї програми кілька сотень тисяч дітей, які антропологічно відповідали арійським стандартам, були позбавлені права рости у власній родині. Про «елітні інкубатори» для «расово повноцінних», про полювання на дітей окупованих територій – у занятті к.і.н., наукової співробітниці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Олени Іщенко.




#JewishMemoryAndHolocaustInUkraine
#MuseumLessons
#OnlineHistoryLessons
#HistoricalExcurs
#Lebensborn
#євгеніка
#расизм
#Лебенсборн