Уже зів’яли тюльпани у прихильниць «8-го Березня» як свята «Весни та жіночності», пройшли марші феміністок і виступи противників цього свята, але питання прав жінок актуальне протягом усього року. Можливості, якими користується більшість жінок світу, з’явилися внаслідок довгої та копіткої праці активісток, представниць політичних рухів, науковиць і державних діячок. Серед них почесне місце займає наша землячка, уродженка Катеринослава, завдяки якій ізраїльські жінки отримали головні закони для їхнього захисту і рівності. Її слова «…однією з ознак прогресивної країни є статус жінки та гарантія законів, які піклуються про неї як про працівницю, як про матір, як про громадянку» залишаються актуальними 55 років по тому. Про видатну громадську діячку, яка присвятила своє життя боротьбі за права жінок, ви дізнаєтеся із заняття наукової співробітниці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Дільфузи Глущенко.
Запрошуємо до перегляду.
Пізнаємо цікаве разом!
На самому початку весни, 14 і 15 числа місяця Адар (у 2023 році ці дні припадають на 07-08 березня) євреї всього світу відзначають Пурім – свято, встановлене в пам’ять про рятування євреїв від знищення, яке відбулось більше як 2400 років тому в Перському царстві, в період правління царя Ахашвероша (Артаксеркса). Це свято визволення від злодія Амана, який замислив винищити весь єврейський народ.
Сьогодні Пурім – це перш за все атмосфера радості та веселощів, адже день 14 Адара став для євреїв днем визволення усього народу від великої небезпеки. Сувій Естер, тріскачки, «вуха Амана», маскарадні костюми – свято має безліч цікавих традицій, яких із задоволенням дотримуються і діти, і дорослі. Чому? Дивіться про це детальніше у нашому музейному онлайн-занятті.
Мацеву хтось розбив…
Навіщо ж те знущання?
Ваш йорцайт в забутті…
Лихі були літа…
Аркадій Шміст
Сучасні російські варвари воюють не тільки з цивільним українським населенням, а й з пам’яттю про померлих. З перших днів повномасштабного наступу, чи то випадково, чи навмисне, російські ракети влучали в меморіали жертвам Голокосту, єврейські цвинтарі в Білій Церкві, Глухові, Києві, Харкові. А з погляду юдаїзму, руйнування могил свідчить про абсолютний занепад людської гідності, моралі суспільства. Цей процес був характерний і для доби після Голокосту: з єврейських надгробків – мацев – вироблялися звичайні побутові предмети, будували свинарники, мостили дороги.
Традиційно єврейський надгробок у формі вертикальної кам’яної плити з написами івритом та символічними рельєфами встановлюється на могилі для увічнення пам’яті померлого єврея, аби його ім’я й місце поховання не були забуті. Мацева є святинею для євреїв. Сини зобов’язані поставити надгробки на могилах батьків, чоловік – дружині, дружина – чоловіку. Як же так сталося, що після Голокосту єврейські цвинтарі стали занепадати? Про це – в занятті наукової співробітниці Музею д-рки Олени Іщенко.
70 років тому, 5 березня 1953 р., помер комуністичний вождь Йосип Сталін. Радянська преса рясніла повідомленнями з усіх кінців неозорої країни про оплакування Сталіна. Та чи такою щирою була скорбота? В онлайн-занятті наукової співробітниці Музею д-рки Олени Іщенко йдеться про ставлення Й. Сталіна до євреїв і єврейського питання. Ви дізнаєтесь:
- про єврейський аспект боротьби Сталіна з лідерами партійної опозиції після смерті Леніна;
- чому згортання нової економічної політики болісно відізвалося в долях багатьох євреїв;
- про спрямованість «чисток» у комісаріатах у 1930-ті рр.
- як Сталін ставився до новоствореної Держави Ізраїль
P.S. Нагадаю: Торквемада – великий інквізитор Іспанії, ініціатор жорстокого переслідування євреїв.
Нацистський табір смерті Аушвіц-Біркенау давно став страшним і трагічним символом Голокосту. Саме 27 січня – у день звільнення його в'язнів військами 1-го Українського фронту – весь світ вшановує пам’ять жертв Катастрофи, яка забрала життя 6 мільйонів людей.
За час існування табору в ньому загинуло, за різними оцінками, від 1,5 мільйонів людей. За цією страшною цифрою криється трагедія мільйонів життів, які були знищені нацистами. Серед таких історій – історія життя Альми Розе, талановитої скрипальки єврейського походження. Вона мала усі шанси підкорити світ, але становлення нацистського режиму стало початком кінця її музичної кар’єри. Із засновниці жіночого камерного оркестру «Дівчата віденського вальсу» вона перетворилася на ув’язнену Аушвіц-Біркенау, а згодом – стала диригентом жіночого табірного оркестру, який грав для есесівців, аби залишатися в живих.
Детальніше про трагедію життя Альми Розе – дивіться в онлайн-занятті.