У часи, коли нам, як ніколи потрібна духовна підтримка, ми звертаємось до постатей, здатних живити стійкість кожного з нас. Однією з таких особистостей є жінка, яка з народження отримала величезну духовну спадщину. Це онука Ребе Шолом Дов Бера, донька Ребе Йозефа Іцхака, дружина Сьомого Любавицького Ребе Менахема Мендла Хая Мушка Шнеєрсон.
Ви дізнаєтесь:
- як виховувалась Хая Мущка в родині, що уособлювала сердцевину Любавицького хасидизму;
- про випробування, через які пройшла Хая Мушка, допомагаючи батьку виборювати юдейські цінності в СРСР у 1920-ті рр.;
- як дівчині вдалось врятувати нареченого під час облави в Ленінграді;
- про весілля Хаї Мушки й Менахема Мендла – у Варшаві і в Дніпропетровську;
- про рятування родини Шнеєрсонів у роки Голокосту
та багато іншої цікавої інформації.
На честь Хаї Мушки Шнеєрсон називають тисячі єврейських дівчат по всій планеті, засновують освітні й благодійні заклади. Пам’ятають її і в Дніпрі: тут Махон «Бейс Хая Мушка» дає єврейським дівчатам традиційне виховання й освіту.
Про все це – в занятті наукової співробітниці Музею, д-рки Олени Іщенко.
Надихаймося нашим минулим, аби не втратити віру в майбутнє!
27 нісана (цього року припадає на 18 квітня) Держава Ізраїль та єврейські громади поза її межами відзначають Йом га-Шоа (День Катастрофи і героїзму європейського єврейства) – національне свято на честь вшанування близько 6 млн євреїв, знищених за часів Голокосту. Пам’ятна дата встановлена Кнесетом Держави Ізраїль в 1959 р. та пов’язана безпосередньо з подіями 80-річної давнини.
Тоді, 19 квітня 1943 р., розпочалася одна з найбільших акцій збройного спротиву єврейського підпілля за роки Голокосту. Десятки активістів з різних єврейських організацій (зокрема, Єврейської бойової організації, Єврейського військового союзу та ін.) розпочали героїчне повстання проти ворога у Варшавському гетто, що тривало близько 5 тижнів. Маючи величезну перевагу в зброї та кількості військового складу, есесівці вдалися до жорстокого придушення акції спротиву. 16 травня 1943 р. вона завершилася ліквідацією гетто. Тисячі в’язнів були відправлені до таборів смерті – Треблінки та Майданека.
У своїх нотатках відомий польський історик, філантроп та активіст Емануель Рінґельблюм детально описав події у Варшавському гетто; зрештою, це стало справою його життя. Завдяки цим записам, зібраним та опублікованим підпільною організацією «Онеґ Шабат», польський рух Опору та західні країни змогли отримати всю необхідну інформацію, зокрема і для підтримки повстання.
Про трагічну долю Е. Рінґельблюма, діяльність якого вплинула на збройний опір у гетто, дивіться заняття директорки Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» Ірини Радченко.
Будьте з нами в ці особливі дні!
«І сказав Г-сподь до Мойсея і до Аарона в єгипетськім краї:
…Оцей місяць буде для вас початком місяців.
Він вам перший між місяцями року.»
(Вихід 12:1-2)
З 2448 року (за єврейським календарем) ізраїльтяни почали вести календар, згідно з яким Песах святкується в один і той самий день з року в рік. І ось вже 3500 років єврейський народ щороку святкує Песах в пам’ять про події, під час яких їхні предки були врятовані від смерті.
Більше про те, як і коли євреї відзначають Песах, а передусім, чому було започатковане це свято – дивіться в онлайн-занятті Тетяни Селютіної
Мистецтво клезмерів стало гілкою фольклору східноєвропейського єврейства і увійшло в історію як різновид світської творчості. Подібно до інших жанрів єврейської музики, творчість клезмерів зазнала впливу фольклору (а часом і професійного мистецтва) народів, які жили по сусідству з євреями, − німців, українців, поляків, а особливо мелодійних зворотів румунської народної музики. Про те, як ці впливи переплавлялися в тиглі власної традиції єврейської музичної творчості – в занятті головної хранительки фондів Музею Людмили Сандул.
…Щось прийде: війна чи кохання.
Є знаки війни в повітрі:
Мундири, накази, промови.
Є знаки кохання нехитрі:
серце щемить ізнову.
Сяйнула комета невтомна,
газета приходить денна.
О весно, весно любовна!
Ні, не любовна. Воєнна!
(уривок з віршу Зузанни Гінчанки «Травень 1939»)
22 березня 1917 р. у Києві народилася Зузанна Гінчанка – одна з найяскравіших постатей польської ліричної поезії міжвоєнного двадцятиліття. Зірка довоєнної Польщі, найкрасивіша жінка Варшави 1930-х, Суламітка – так називали дівчину ті, хто її знав. Талановита поетка, життя якої було тісно пов’язане з такими містами, як Київ, Рівне, Львів, Варшава і Краків. У 8 років вона написала першу баладу, а єдину поетичну збірку видала, коли їй було лише 19. А потім була війна. І Голокост. І життя вродливої, усміхненої, енергійної дівчини було перерване через її національність – єврейка. У 1944 р. їй назавжди залишилось 27 років.