«Свобода полягає не у виборі між чорним та білим, а в уникненні цього встановленого вибору». Саме так відомий німецький філософ, соціолог та музикознавець Теодор Адорно трактував це поняття.
У роки Голокосту сотні тисяч людей, перебуваючи у нестерпних умовах в побудованих нацистами гетто, трудових та концентраційних таборах, були позбавлені можливості вільно розпоряджатися власною долею. Інколи, з метою морального знущання над людьми, есесівці організовували заходи із мирного спокійного життя – наприклад, проведення футбольних матчів чи театральних постановок.
23 червня 1944 р. делегація Міжнародного Комітету Червоного Хреста відвідала гетто в чеському містечку Терезін. Представники гуманітарної установи були… приємно вражені побаченим – чисті вулиці, квітучі сади, пофарбовані будинки, проведені різні культурні та освітні заходи. Такі «гарні умови» істотно відрізнялися від тих повідомлень, що надходили зі Східної Європи, зокрема Польщі. Але чи не було все це ілюзією? Що насправді відбувалося в цьому «взірцевому» гетто-таборі?
Відповідь на ці та інші запитання Ви дізнаєтесь з онлайн-заняття д-ра Ірини Радченко.
Дорогі друзі! Музейна експозиція, присвячена геноциду в африканській країні Руанді завжди привертала увагу відвідувачів не в останню чергу тому, що наочно демонструвала живучість кривавого варварства. Екскурсантів вражало, що за сто днів з квітня по липень не такого вже далекого 1994 р. в Руанді було вбито до 1 млн осіб. За підрахунками істориків, вбивства відбувалися в п’ять разів частіше, ніж під час Голокосту.
Сьогодні не в африканській державі, а в європейській Україні відбуваються події, що порушують декілька статей Конвенції ООН про геноциди: масові вбивства мирних жителів, насильницька депортація; ґвалтування; вилучення зерна та інших продуктів харчування; умисні обстріли укриттів цивільного населення, гуманітарних коридорів, медичних закладів; викрадання людей тощо. Жах охоплює, коли замислюєшся, якими будуть українські «обжинки смерті». Втім, це залежить не тільки від позиції міжнародних інституцій, допомоги світу, але й від стійкості кожного з нас, громадян України. Вчимося, працюймо, допомагаймо українській армії та один одному!
Запрошуємо до перегляду онлайн-заняття наукової співробітниці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» д-ра Олени Іщенко.
#геноциди
#тутсі
#хуту
#JewishMemoryAndHolocaustInUkraine
#MuseumLessons
#OnlineHistoryLessons
#HistoricalExcurs
#ГеноцидВАфриці
#ГеноцидВРуанді
У наш небезпечний час війна поставила перед кожною українською родиною тяжкі питання: залишатися в рідному місті чи перебиратися за
кордон або у безпечніші вітчизняні регіони? Як збалансувати інтереси всіх членів сім’ї? Чи довго доведеться жити на новому місці? За яких обставин є
сенс повертатися додому?
Влітку 1941 р. жителі Радянської України стояли перед схожими викликами. Звісно, громадяни тоталітарного суспільства були більш обмежені у праві вибору стратегії власної поведінки – проблеми вирішувала або імітувала їх вирішення держава. Як була організована евакуація радянських людей, на які ризики наражалися переміщені особи, що треба було покласти в евакуаційну валізу – про все це буде йтися у занятті наукової співробітниці Музею, к.і.н. Олени Іщенко.
Запрошуємо до перегляду!
Часи, коли народитися, не обирають. Життя героїв Еріха Марії Ремарка, як і його самого, припало на лихоліття. Війна, що ламає долі, втрата ілюзій, переслідування, еміграція, безнадія... Але, незважаючи на будь-які випробування, люди не втрачають ані мужності, ані внутрішньої сили та залишаються спроможними на самопожертву, справжню дружбу та велике кохання.
Творчість Ремарка й про наше з вами сьогодення. Про життя та смерть, війну і жагу до життя, розпач та надію, самотність і пристрасть у творах видатного письменника розповість наукова співробітниця Музею Дільфуза Глущенко. Приєднуйтеся до перегляду 29 червня о 19-й годині. Пізнаємо цікаве, тримаємо стрій та перемагаємо разом!
На українських землях продовжується війна, розв’язана путінською ордою. Кожного дня ми бачимо наочні приклади того, що сучасна росія стала старанною послідовницею Третього Райху – починаючи з нацистської риторики, шовіністської пропаганди, нехтуванням міжнародного права, правил ведення війни… Боротьба з «неугодною» літературою теж входить до переліку акцій на захоплених територіях. Твори українських авторів, шкільні підручники вже спалювали в анексованому Криму, окупованих містах Донбасу ще у 2014 р. Сумна тенденція має продовження і зараз. Українці – свідки того, як публічне спалення неугодних нацистському режиму книг повторюється у ХХІ ст. Німецькі натхненники сучасних загарбників кидали в полум’я твори найкращих авторів німецької і світової літератури. Не оминула ця сумна доля й книги Ліона Фейхтванґера. Про цього видатного німецького письменника єврейського походження ви дізнаєтесь з онлайн заняття Дільфузи Глущенко.
Приєднуйтесь до перегляду. Пізнаємо цікаве разом!