«Впроваджуючи пропаганду, що вселяє ненависть і страх, відповідач присвятив двадцять п’ять років створенню психологічного фундаменту, необхідного для здійснення програми масових вбивств. Одного цього досить для встановлення факту його вини, як співучасника злочинної програми знищення» – звучить, як слова потенційного вироку кремлівським пропагандистам, чи не так? Проте поки що ні: це слова прокурорів, виголошені під час судового процесу над нацистськими пропагандистами майже 80 років тому.

Саме тоді, у 1946 р., вперше в історії за воєнні злочини судили пропагандистів. А судові процеси над ними стали тим прецедентом, на який міжнародні органи спираються досі. Ці суди підтвердили ту важливу роль, яку пропаганда грала у збереженні підтримки нацистського режиму народом та у виправданні переслідувань євреїв та інших жертв під час Голокосту. Міжнародний трибунал у Нюрнберзі засудив до смертної кари одного з найвідоміших нацистських пропагандистів – Юліуса Штрайхера, видавця антисемітської газети “Der Stürmer” та дитячих пропагандистських книжок.

Детальніше про ті події – дивіться у новому занятті Марини Стрільчук.