19 квітня 1943 р. до Варшави з метою здійснення акції з остаточної депортації євреїв до Аушвіцу прибув нацистський генерал Юрген Штроп. У відповідь на нацистські дії представники Єврейської бойової організації розпочали повстання у Варшавському гетто, яке тривало майже місяць. Повстанці вели прицільний вогонь з будівель гетто, бункерів, до останнього відмовляючись капітулювати перед есесівцями. Останні пішли на рішучий крок – спалення гетто. Але навіть у той критичний момент, переважна більшість повсталих не визнавали своєї поразки, до останнього намагаючись чинити опір окупантам, за що віддали найдорожче…
Про непросту долю членів найбільшої єврейської воєнізованої організації руху Опору, підготовку та здійснення повстання у гетто та інші аспекти – Ви зможете дізнатися із онлайн-заняття Ірини Радченко.

(Повтор заняття від 28.07.2020)

29 березня 1939 р., о 3-й годині ночі, у квартирі рабина Дніпропетровська Леві-Іцхака Шнеєрсона на вулиці Барикадній, 13 з’явилися працівники НКВД. Обшук тривав до світанку. Була перерита вся величезна бібліотека рабина і конфісковані його рукописи. Удосвіта Леві-Іцхака заарештували. Слідство тривало майже дев'ять місяців. Змінювалися слідчі, в’язниці. На багатогодинних допитах до рабина застосовувалися найжорстокіші тортури, але примусити його до співпраці зі слідством не вдалося: Шнеєрсон заперечував власну провину, а серед знайомих євреїв називав лише мертвих і тих, хто виїхав за кордон.

Із якими подіями був пов’язаний арешт юдейського лідера, хто був репресований разом із ним, яким був вирок суду – Ви дізнаєтесь із онлайн-заняття Олени Іщенко.

23 червня 1944 р. делегація Міжнародного Комітету Червоного Хреста відвідала одне з численних гетто, створених нацистами та їх союзниками на окупованих територіях, – Терезинське. Представники гуманітарної установи були… приємно вражені побаченим – чисті вулиці, квітучі сади, пофарбовані будинки, проведені футбольні матчі та різні культурні заходи. Такі «гарні умови» істотно відрізнялися від тих повідомлень, що надходили зі Східної Європи, зокрема Польщі. Але чи не було все це ілюзією? Що насправді відбувалося в цьому «взірцевому» гетто-таборі?

Відповідь на ці та інші запитання Ви дізнаєтесь з онлайн-заняття Ірини Радченко.

Відомо, що за різними причинами створення єврейського національного осередку тривало майже століття. Одним з доленосних для євреїв усього світу став документ британського уряду, відомий під назвою «Декларація Бальфура». Саме в ньому містилася ключова теза про конкретний крок у справі державотворення. Проте, внаслідок трагічних подій для єврейського населення, передусім – Голокосту, оголошення незалежності було відкладено на невизначений час.

14 травня 1948 р. (за єврейським календарем – 5 іяра 5708 р.; у 2021 р. цей день припадає на 15 квітня). Давид Бен-Ґуріон зачитав текст Декларації про незалежність Ізраїлю, що означало створення єврейської держави. Історичний документ став наслідком рішення Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй (резолюція № 181 від 29 листопада 1947 р.). Але найголовніше – Декларація стала втіленням тисячолітньої мрії єврейського народу, за яку збройна боротьба розпочалася вже наступного дня після створення єврейської держави…

Детальніше щодо політичних аспектів державотворчого процесу, окремих персоналій, задіяних у перемовинах – дивіться онлайн-заняття Ірини Радченко.