ЦЬОГО ДНЯ – 17 жовтня 1880 р. – народився Володимир (Зеєв) Жаботинський

17.10.2020

«Моя віра говорить мені, що прийде день, і мій народ знову буде великим та вільним…»

Володимир Жаботинський

Володимир Жаботинський народився в асимільованій єврейській родині в Одесі, відомому на той час центру сіоністської активності. Там пройшли його дитячі та юнацькі роки, що запам’яталися родині Жаботинських переслідуваннями та залякуваннями населення внаслідок антиєврейських погромів кінця ХІХ ст. та залишили слід в творчості майбутнього сіоністського лідера.

Вже з юних років Володимир цікавився журналістикою та працював в газетах «Одеський листок», «Одеські новини» та в якості кореспондента перебував певний час у Берні та Римі. Його ранні публікації в газетах були відомі під псевдонімом «Альталена» (в пер. з італійської – «гойдалка»). Там Жаботинський приєднався до російської студентської групи, де зацікавився сіоністськими та соціалістичними ідеями, що привернуло до нього увагу імперської влади. Після повернення до Одеси, за «поширення небезпечних ідей», в 1902 р. його заарештували строком на 2 місяці.

Вражений антиєврейським погромом в Кишиневі 1903 р. він став ініціатором створення загонів єврейської самооборони. У 1903 р. його було обрано делегатом Шостого сіоністського конгресу. Під впливом промов Т. Герцля, Жаботинський розпочав вивчати іврит і взяв собі ім’я «Зеєв» (в пер. з івриту – «вовк»). З початком Першої світової війни Жаботинський разом із відомим єврейським діячем Йосифом Трумпельдором створили Єврейський Легіон. – єврейські бойові частини у складі британської армії. Метою єврейських легіонерів було звільнення Ерец-Ісраель від османського панування. Володимир взяв в цьому безпосередню участь, ставши лейтенантом 38-го батальйону королівських фузілерів.

По закінченню війни, невдоволений поміркованістю сіоністів на перемовинах з британською владою, Жаботинський створив окрему сіоністську федерацію на основі «перегляду» (ревізії) відносин між сіоністським рухом та Великою Британією. Основними цілями руху ревізійного сіонізму, який він заснував, були: відновлення єврейської бригади для захисту населення та масова імміграція до Палестини. Протистояння між ревізіоністами та сіоністською більшістю завершилось виходом прихильників Жаботинського зі складу Всесвітньої сіоністської організації у 1935 р.

Через обмеження на вільну імміграцію євреїв, Жаботинський почав підтримувати збройний опір проти британської влади у Палестині, в 1937 р. ставши командиром «Іргун» – ревізіоністської підпільної військової організації. Жаботинський використовував для порятунку єврейського населення усі можливі засоби: від інформаційної кампанії до організації збройного повстання. Активно виступав за створення єврейської армії, втім сформованої вже в незалежній єврейській державі.

Під час відвідування у Нью-Йорку літнього табору молодіжної ревізіоністської організації «Бейтар», 4 серпня 1940 р. В. Жаботинський раптово помер від серцевого нападу. 24 роки по тому, на виконання волі померлого, тіло Жаботинського було передано до Держави Ізраїль та поховане на горі Герцля.

Творча спадщина Жаботинського нараховує величезну кількість оповідань, наукових праць, філософських творів, політичних трактатів. Але, мабуть, найважливішим досягненням, якого він прагнув все своє життя стала поява незалежної єврейської держави.

На честь видатного земляка в 1997 р. в Одесі на фасаді будинку по вул. Єврейській, 1 (де мешкав Володимир з родиною), встановлено меморіальну дошку.

Бібліотека Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пропонує зануритися у творчий шлях відомої постаті єврейської та української історії:

Ірина Радченко