ЦЬОГО ДНЯ – 16 червня 1943 р. – відбулась ліквідація Львівського гетто

15.06.2020

Єврейське гетто у Львові стало найбільшим на території СРСР та поступалось лише Варшавському і Лодзькому. Було створено за постановою губернатора дистрикту «Галичина» Ганса Франка від 8 листопада 1941 р. у найбіднішому районі Львова і займало територію ділянок Замарстинова та Клепарова, відокремлену з півдня залізничним насипом, зі сходу – вулицею Замарстинівською, із заходу – вулицею Варшавською, а з півночі – берегом річки Полтва. Українці та поляки, які мешкали на цій території, повинні були виселитися в інші райони міста. З 16 листопада до 14 грудня 1941 р. окупаційна влада переселила до гетто понад 136 тис. євреїв. Його територія була ізольована від міста парканом і колючим дротом. У гетто бракувало води та продуктів харчування, медичного забезпечення, житла, поширювалися епідемії. Працездатне єврейське населення гетто виконувало трудову повинність у Янівському концтаборі , а непрацездатних систематично знищували. Після прийняття рішень Ванзейської конференції , взимку–навесні 1942 р. нацисти розпочали підготовку до масового знищення євреїв у гетто. У березні 1942 р. відбулась перша депортація євреїв із Львівського гетто до табору смерті Белжець . Її жертвами стали 15 000 непрацездатних євреїв, здебільшого літні люди, жінки та діти. Під час великої облави, проведеної в гетто у ніч з 24 на 25 червня 1942 р., понад 2 тис. євреїв вивезли до Янівського концтабору, де залишили близько 120 осіб. Інших розстріляли в урочищі Пяски. Окрім цього, 6 тис. в’язнів було розстріляно у самому гетто. За серпень 1942 р. до табору було вислано понад 50 000 львівських євреїв. На початку вересня 1942 р. територію гетто обмежили кількома вуличками і оточили стіною. На той час там перебували 65 тис. євреїв.

На початку листопада 1942 р. нацисти знову відібрали в’язнів гетто «за професійною придатністю». 18 листопада 5 тис. осіб арештували і депортували у Белжець. У цей час гетто було оголошено «закритим єврейським табором» і передано у безпосереднє розпорядження СС. Наприкінці листопада понад 6 тис. євреїв перевели до концтабору, де і вбили. Під час «грудневої акції» 1942 р. було додатково екстерміновано 7 тис. євреїв. Протягом 5–7 січня 1943 р. здійснено ще одну акцію, внаслідок якої 15–20 тис. євреїв розстріляли в урочищі Пяски. Після цього оголосили, що у гетто можуть залишатись лише ті євреї, які мають відповідний дозвіл на працю, а саме гетто було реорганізовано у табір примусових робіт – «Judenlager Lemberg». Ліквідація гетто тривала до 16 червня 1943 р. Останні 4 тис. в’язнів перевели до Янівського концтабору, а згодом знищили в урочищі Пяски. 3 тис. покінчили життя самогубством. Після цього нацисти проголосили Львів звільненим від євреїв – «Judenfrei». За даними Музею «Територія терору» протягом трьох років німецької окупації у Львівському гетто та Янівському концтаборі загинуло понад 250 тис. людей.

В експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» зберігаються унікальні експонати. Це – три мініатюрні порцелянові філіжанки, які тривалий час були сімейною реліквією. Їх передала в дар Музею пані Наталя Федущак (США). Вона дізналася історію цих чашечок. Вони були частиною сервізу, який після початку окупації Польщі нацистами передав на зберігання її дідусеві Олексі Яворському – відомому адвокату – клієнт, єврей за походженням. Сталося це напередодні депортації євреїв з гетто Кракова до табору смерті Аушвіц.

«Одного весняного вечора 1941 р. в окупованому німцями місті Кракові (Польща), в двері квартири, де мешкав мій дід зі своєю сім’єю, постукали, – розповідає Наталя Федущак. – Моя тітка відчинила і була здивована, побачивши кремезного і добре вбраного єврея, котрий раніше ніколи до них не заходив. “Я шукаю Олексу Яворського” – сказав той пан. Мій дідусь був адвокатом і часто приймав клієнтів вдома, тож моя тітка звикло провела чоловіка до його кабінету. А там чоловік витягнув важкий дерев’яний ящик з-під пальта і поставив його на дідів стіл. Тоді відкрив і показав шість маленьких чашок: три – із зображенням Наполеона, і три – із зображенням його дружини Марії-Луїзи. “Вони забирають нас завтра”, – сказав чоловік. “Якщо ми виживемо, я знайду Вас та заберу їх назад. Якщо ж ні, то я доручаю їх Вам на відповідальне зберігання”. Він сказав, що сервіз був його весільним подарунком. Чоловік так ніколи й не повернувся за своїм ящиком».

Також, бібліотека Музею пропонує ознайомитися з наступними виданнями, що присвячені Львівському гетто:

Дільфуза Глущенко