Напередодні нацистської окупації Львова в місті проживали за найменшими підрахунками близько 160 тис. євреїв. Єврейська община протягом майже шести століть була невід’ємною частиною найбільшого міста Галичини. Менше ніж за тиждень після початку німецько-радянської війни, Львів був окупований німецькими військами. Майже одразу у місті розпочалися антиєврейські погроми. У них, інспірованих окупантами, брали участь й місцеві жителі – поляки та українці.

Згодом нацисти розпочали системні заходи із дискримінації, відокремлення євреїв від решти жителів Львова, знущання, експлуатації і тотального убивства. На початку листопада 1941 р. у місті було створено гетто, а також Табір примусової праці Лемберг-Янівська (Янівський табір).

Попри свою назву табір виконував різноманітні функції: табору праці, транзитного табору та табору смерті. Загалом за період окупації Львова на території Янівського табору було убито до 200 тис. людей, більшість з яких складали євреї.

10 грудня (у середу) у межах спільного проєкту Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» (м. Дніпро) та Благодійного фонду «Хесед Менахем» відбулося просвітницьке заняття «Історії з вулиці Янівська...» присвячені одному із найстрахітливіших місць на мапі окупованої нацистами України, а також людям, які стали жертвами табору. Заняття провів заступник директора Музею з наукової роботи, д-р Єгор Врадій.