28 листопада, тобто у п’ятницю, яка тільки-но минула, відбулася чергова просвітницька зустріч у межах спільного проєкту Благодійного фонду «Хесед Менахем» і Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні». Цього разу розмова йшла про класичну літературу, а саме про спадщину Вільяма Шекспіра (1564-1616) – невід’ємну складову пізньоренесансної доби.

Інтерес до єврейської тематики в ренесансній Англії (ХVI століття) на перший погляд виглядає доволі дивним, адже відомо, що згідно з едиктом короля Едварда І (1290 рік) юдеям під страхом смерті заборонялося селитися на території королівства. Чому ж у творах багатьох авторів того часу саме юдей виявляється головним героєм? Які чинники зумовили підвищену увагу до постаті єврея в часи королеви Єлизавети І? Як зображений лихвар Шейлок у зовсім некомічній комедії Вільяма Шекспіра «Венеціанський купець» і як згодом ця п’єса використовувалася ідеологами Третього райху для формування антиєврейських настроїв у німецькому суспільстві? Яким сьогодні постає шекспірівський Шейлок на сцені та кіноекрані?

Про все це, а також про «єврейські» сюжети у творчості інших видатних представників британської літератури вже ХІХ ст. йшлося у лекції професора Наталії Торкут, доктора філологічних наук, почесного старшого наукового співробітника Шекспірівського інституту (Стретфорд-на-Ейвоні).

Модерував зустріч Єгор Врадій, заступник директора з наукової роботи Музею «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні», кандидат історичних наук.