23 серпня в Європі вшановують пам’ять мільйонів людей, які стали жертвами двох тоталітарних режимів ХХ століття – нацизму та комунізму. Цей день був встановлений Європейським парламентом у 2009
Меморіальна дата була обрана невипадково, адже саме 23 серпня 1939 р. було підписано Пакт про ненапад між нацистською Німеччиною та СРСР – міжнародний договір, що увійшов в історію як Пакт Гітлера-Сталіна чи Пакт Молотова-Ріббентропа. Окрім «видимого» для всіх змісту, під час підписання Пакту було укладено таємні домовленості стосовно розподілу між двома тоталітарними державами сфер впливу в Європі.
Безпосередніми наслідком цього став напад нацистської Німеччини на Польщу 1 вересня того ж року і початок Другої світової війни. СРСР, як союзник Німеччини, підтримав останню, як у окупації Польщі, так і згодом, «тамував» свій територіальний апетит за рахунок окупації частини території інших європейських держав – Фінляндії, Естонії, Латвії і Литви, а також Румунії.
Для мільйонів людей день 23 серпня перетвориться на претекст невідворотних змін у їхньому звичному житті, початком поневірянь, вимушеного біженства, депортацій та репресій.
Згодом наприкінці червня 1941 р. дві тоталітарні держави зіткнуться у масштабному військовому конфлікті, жертвами якого стануть десятки мільйонів людей; більшість з яких складатимуть цивільні. Німецькі нацисти та їхні поплічники використають німецько-радянську війну як прикриття для організованого тотального вбивства євреїв Європи – безпрецедентного злочину Голокосту. СРСР використовуватиме війну проти нацизму для прикриття власних злочинів – депортації народів Кавказу, киримли та інших етнічних груп Криму.
Після капітуляції нацистської Німеччини світ піддав правосуддю частину верхівки людиноненависницького Третього Райху. Натомість керівництво СРСР, відповідальне за розв’язування Другої світової війни та злочини проти мільйонів людей змогло уникнути власного Нюрнберга. Цікавий факт, що у російськомовній радянській версії видання матеріалів Нюрнберзького процесу були вилучені всі згадки про німецько-радянські домовленості 1939 р. Лише в останні роки існування квазісоціалістичної імперії її громадяни змогли ознайомитися із правдою про те, як СРСР «послідовно боровся за мир» напередодні найбільшої з війн.
Для країн Центральної і Східної Європи, яким довелося потрапити у табір так званої «народної демократії» після Другої світової війни, 23 серпня є особливим днем. У боротьбі за визволення від радянського контролю та окупації (у випадку Естонії, Латвії, Литви) Пакт Гітлера-Сталіна був вихідною точкою національного поневолення. Тож, й визволення мало початися із неї. 23 серпня 1989 р. столиці трьох балтійських країн (Таллінн, Ригу і Вільнюс) з’єднав так званий «Балтійський шлях» – живий ланцюг довжиною у понад 600 км. Він символізував пам’ять про власну державність, наступ на яку розпочався 50 років тому.
За десять років, у 2009 р. Естонія й Латвія як країни-учасниці Європейського Союзу ініціювали процес меморіалізації жертв нацистського й комуністичного тоталітаризму на загальноєвропейському рівні. 3 липня того ж року Парламентська Асамблея ОБСЄ прийняла Резолюцію «Заохочення прав людини та громадянських свобод у регіоні ОБСЄ в XXI столітті», у якій визначила 23 серпня Загальноєвропейським Днем пам'яті жертв сталінізму та нацизму.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» спільно із міжнародними партнерами готує до презентації виставку, яка присвячена людським долям, зміненим назавжди внаслідок рішень 23 серпня 1939 р. Тож, стежте за нашими анонсами.