12 липня 1892 р. в м. Дрогобич у торговця шовком Якуба Шульца народився третій син, якого назвали Бруно. Для опису сім’ї можна було б скористатися якимось штампом, наприклад, що хлопець з’явився у «традиційній єврейській родині». Але де-юре родини не було. І це вже, м’яко кажучи, не дуже традиційно. Особливо наприкінці ХІХ ст. Як виявиться згодом, Бруно Якович Шульц (радянською бюрократичною мовою, якої, на жаль, митець уповні скоштував у 1939–1941 рр.) був позашлюбною дитиною. Його батьки створили сім’ю одразу після народження наймолодшого сина. Ось після цього можна й говорити про родину та її традиції, але… Таких «але» в житті Бруно буде безліч. Від появи на світ, буття маленького на зріст чоловіка із безмежною уявою було зіткане із суперечностей, парадоксів і нерозгаданих до сьогодні загадок.

Бруно Шульцу (1892–1942), на відміну від цілого ґрона єврейських митців, убитих під час Голокосту, певною мірою пощастило. У його житті (вже після фізичної смерті) з’явилася людина, яка не лише зберегла пам’ять про одного з наймістичніших письменників польської літератури міжвоєнного десятиліття, але й фактично зробила його відомим далеко за межами Дрогобича, міста, «сповненого достатку й добре загосподареного – в міру заповзятливого і відданого підприємництву, в міру замилуваному в комфорті та міщанському добробуті, в міру амбітному і снобістському»[i].

Цією людиною був поет, перекладач, публіцист і культуролог Єжи Фіцовський (1924–2006). Подібно до об’єкту свого дослідження і, цілком імовірно, обожнювання – Є. Фіцовський був людиною виняткової долі. На покоління молодший від Шульца, проте, на думку автора цього допису, не менш талановитий і сміливий.

Про світи Б. Шульца, Є. Фіцовського та Андрія Павлишина, Юрія Андруховича та інших людей Слова, які відкрили творчість Бруно Шульца для українського читача, йшлося під час онлайн-лекції заступника директора з наукової роботи Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» д-ра Єгора Врадія. Ця лекція є продовженням винятково важливого проєкту Благодійного фонду «Хесед Менахем» «Актуальна розмова», що вже кілька років дозволяє широкій аудиторії з усієї України поринути у світ культури та історії євреїв України, познайомитися з новинками в музейній експозиції чи зустрітися з відомими дослідниками і творчими людьми.

Ну а для тих, хто спромігся дочитати текст до передостаннього абзацу – стимул відвідати бібліотеку Музею та самим відчути як, у такі ж спекотні липневі дні, сто років тому «бриніли роями мушви пополуднева дрімота» дрогобицьких садків[ii].

[i] Бруно Шульц. Вітчизна у Шульц Б. Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича. Київ: А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 373.

[ii] Бруно Шульц. Серпень у Шульц Б. Цинамонові крамниці та всі інші оповідання в перекладі Юрія Андруховича. Київ: А-БА-БАГА-ЛА-МА-ГА, 2012. С. 9.