ЦЬОГО ДНЯ – 6 липня – день народження Марка Шагала (1887–1985)
Майбутній відомий білоруський, французький художник-сюрреаліст і графік народився 6 липня 1887 р. в містечку Ліозно, неподалік Вітебська, на той час – у межах єврейської осілості в Російській імперії. При народженні отримав ім’я Мойше. Його батько дотримувався хасидських традицій, тож у будинку були відсутні будь-які візуальні зображення Б-га. Навчався у Вітебському чотирикласному училищі. У цьому ж місті познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Беллою Розенфельд, яка походила із заможної родини. У 1906 р. Марк навчався образотворчому мистецтву в художній школі місцевого живописця Ю. Пена, пізніше переїхав до Петербурга, де займався малюванням у Рисувальній школі Товариства заохочення мистецтв (очільник М. К. Реріх). У цьому місті Марк написав перші відомі роботи – «Похорон» та «Народження». Завдяки знайомству з поціновувачем своєї творчості (та в майбутньому, найкращим другом), адвокатом М. Вінавером, він отримав невеличку стипендію для навчання в Парижі.
У французькій столиці талановитий митець познайомився з художниками та поетами-авангардистами, почав писати. У роботах того періоду вже відчувається вплив Пікассо, Матісса, проте проглядає і власна, неповторна манера Шагала.
У 1914 р. Шагал повертається до рідного міста, де одружується з Беллою. Невдовзі в них народилась донька Іда.
Під час Першої світової війни Шагал пішов на службу у Військово-революційний комітет. Після більшовицького перевороту його призначили уповноваженим комісаром у справах мистецтв Вітебської губернії. Деякий час митець жив та працював у Москві (викладачем єврейської трудової школи-колонії ІІІ Інтернаціоналу для безпритульників у Малаховці; створив низку костюмів для вистав відомого єврейського письменника Шолом-Алейхема та мурали для Камерного театру). Пізніше з родиною подорожує до Литви, Німеччини (де раніше справив глибоке враження на митців німецького експресіонізму та почав виконувати перші гравюри), і, зрештою, – до Франції. У 1937 р. художник отримав французьке громадянство.
Під час Другої світової війни керівництво Музею сучасного мистецтва в Нью-Йорку запросило М. Шагала переселитися з контрольованої нацистами Франції до США, де, зрештою, він разом з родиною і опинився в 1941 р. Кілька років потому родину спіткала трагедія: померла Белла. Пізніше у художника виник роман із В. Макнілл-Хаггард, донькою колишнього британського консула в США, внаслідок чого народився син Девід. Проте вже в 1947 р. Шагал повертається до Франції, де невдовзі одружується вдруге – з В. Бродською («Ваві»). Незважаючи на бурхливе особисте життя, єдиною музою назавжди для нього залишилась Белла («У нашому житті є лише один колір, як на палітрі художника, що надає сенсу життю та творчості. Це колір кохання»).
У 1970-х рр., на запрошення міністерства культури, всесвітньо визнаний художник приїхав до СРСР. Третьяковській галереї, де була проведена його виставка, і Музею образотворчих мистецтв ім. О. С. Пушкіна М. Шагал подарував свої роботи.
Помер майстер 28 березня 1985 р. в м. Сен-Поль-де-Ванс (Прованс, Франція) та був похований на місцевому цвинтарі.
Видатний митець полишив після себе багато робіт, що поєднали елементи кубізму, сюрреалізму, експресіонізму, фовізму та символізму. М. Шагал працював у різних галузях образотворчого мистецтва: від малюнків та живопису до вітражів, гобеленів, ілюстрацій, гравюр (відомо про понад 1 000 літографій та 500 гравюр, виконаних ним до різних видань) і кераміки. У 1931 р., готуючись до роботи над серією офортів до Біблії, митець здійснив двотижневу подорож до Ерец-Ісраель. «Я хотів побачити Палестину», – скаже він пізніше. «Я хотів торкнутися землі». Залишаючись вірним своєму єврейському походженню, у власних роботах художник використовував епізоди з Тори (Старого Заповіту), починаючи від створення людини до вбивства Давидом Голіафа.
Через вигадані ним образи літаючих закоханих, меланхолійних клоунів, фантастичних тварин, релігійних осіб та біблійних пророків, Шагала вважають одним із найпопулярніших новаторів Паризької школи ХХ ст. На думку критиків, йому вдалося досягнути рівня візуальної метафори, яка нечасто використовується в сучасному мистецтві («Лише із Шагалом метафора тріумфально повернулася до сучасного живопису». А. Бретон, засновник сюрреалізму).