Хроніка Голокосту в Україні налічує тисячі епізодів диявольської жорстокості. Одним з них були події грудня 1941 р. у селищі Богданівка (наразі Миколаївської області). У жовтні 1941 р. румунська окупаційна влада створила там концентраційний табір. На 1 грудня 1941 р. у таборі було зосереджено понад 10 тис. євреїв з Бессарабії та 30 тис. депортованих з Одеси. За різними оцінками, кількість в’язнів табору становила 40–54 тис. осіб. Через перенаселеність табору, на початку грудня 1941 р. у Богданівці спалахнула епідемія тифу. Румунська та нацистська влада знайшла просте та ефективне «рішення» – тотальне знищення в’язнів табору.
Акція знищення, у якій взяли участь румунські солдати та поліцейські, українська поліція, а також місцеве населення, розпочалася 21 грудня. За свідченнями одного з місцевих жителів:
Взимку 1941/42 рр. я брав участь у масових розстрілах громадян єврейської національності… на околиці селища у ярі біля ріки Південний Буг. Цих людей тримали у свинарниках радгоспу «Богданівка», звідки їх конвоювали поліцейські до яру. Перед розстрілом у приречених на смерть чоловіків, жінок та дітей відбирали цінності, а потім їх роздягали… Важко уявити, що там відбувалося. Навкруги стрільба, крики приречених… Перед розстрілом жертву ставили навколішки та стріляли у потилицю. Якщо трупи самі не падали до яру, їх скидали євреї з «робочої команди». Там, у глибокому ярі, трупи горіли безперервно…
(Цит. за: Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия». С. 428.)
Приблизно 5 тис. хворих та людей з фізичними недоліками було зачинено у двох стайнях, пізніше спалених вщент. Решта в’язнів групами по 300–400 осіб була відправлена до річки. Там вони, попередньо знявши одяг та ставши на коліна, були розстріляні та вбиті ручними гранатами. Під час 4-денної екзекуції було вбито 30 тис. осіб. Убивства тимчасово було припинені напередодні Різдва (25 грудня), а решту євреїв залишили надворі, де вони в умовах холоду очікували настання смерті. Акція знищення була поновлена 28 грудня. До початку 1942 р. її жертвами стали ще близько 11 тис. євреїв. Дві сотні залишили в живих задля спалення тіл, після чого більшість з них були вбиті. За деякими підрахунками, усього за майже 2 тижні було знищено близько 55 тис. євреїв.
Факти знищення «мирних радянських громадян» на території селища були підтверджені після війни багаточисельними свідченнями очевидців та судово-медичною експертною комісією СРСР.
З метою вшанування пам’яті загиблих євреїв на місці розташування колишнього концентраційного табору у селищі Богданівка в 1996 р. було встановлено меморіал. Нещодавно, у 2017 р., за ініціативою одного з вцілілих у таборі, було висаджено Алею зі 127-ми деревами – на знак пам’яті до 127 осіб, яким вдалося вижити у страшній трагедії.
Докладніше про жахливу трагедію півдня України можна дізнатися ознайомитися у бібліотеці Музею «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні»:
- Круглов А. И. Катастрофа украинского еврейства 1941–1944 г.:Энциклопедический справочник. Харьков: Каравелла, 2001, 376 с.
- Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия». Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума», 2016. 564 с.
- Гельфонд Е. Г. Майданек над Бугом. Воспоминания о южноукраинских лагерях и гетто. Донецк: Апекс, 2008, 90 с.