Йом-Кіпур буквально перекладається як «День спокутування», «День прощення». В юдаїзмі це – найважливіше зі свят, день посту, покаяння і відпущення гріхів. Відзначається в десятий день місяця Тишрей (вересень-жовтень), завершуючи десять днів покаяння, які починаються з Рош ха-Шана. Відповідно до Талмуду, саме в Йом-Кіпур Бог виносить свій вердикт, оцінюючи діяльність людини за весь минулий рік. Традиційно в цей день віруючі юдеї дотримуються майже 25-годинного утримання від прийому їжі, проводячи велику частину дня в посилених молитвах і в обов'язковому порядку відвідуючи синагогу.
Іноді назва свята перекладається, як «День очищення». У зв'язку з його урочистістю, Йом-Кіпур часто називають просто «Піст», «Субота з субот», а деякі рабини називають «Той самий день», підкреслюючи важливість події.
У 2020 році Йом-Кіпур – День Спокути – припадає на 28 вересня. Існує дуже давній звичай під назвою «капарот» (або «капорес»). Увечері, за добу до настання Йом-Кіпуру, або напередодні на світанку чоловіки і хлопчики беруть в руки півня, а жінки і дівчатка – курку – і вимовляють молитву Бней Адам. Потім, обертаючи птицю над головою, вимовляють «Хай буде це моєю спокутою ...». Потім зарізану птицю або її вартість віддають бідним. Ідея обряду капарот передбачає осмислення того, що і нас за наші гріхи могла б спіткати доля цього птаха. Якщо не вдалося дістати курку, обряд може бути виконаний обертанням над головою грошей, які також віддають бідним.
Перед Йом-Кіпур прийнято просити вибачення у знайомих, якщо довелося образити їх словом чи діями, бо людина не може бути прощена Богом, поки вона не отримала вибачення від інших людей.
Цього року ввечері 27 вересня, напередодні Йом-Кіпур, приблизно за годину до заходу сонця, влаштовують останню перед постом рясну трапезу. Перед відходом в синагогу батько (або мати, якщо немає батька) традиційно благословляє дітей і бажає їм прихильності Бога.
Пост починається ввечері, за 18 хвилин до заходу сонця. Протягом цієї доби забороняється їсти, пити, вмиватися, вмощувати шкіру кремами і мазями, носити шкіряне взуття, а також заборонена подружня близькість. В цей день, як і в Шаббат, заборонена будь-яка робота.
Одружені чоловіки, вирушаючи в синагогу на вечірню службу, беруть з собою свічку, яка може горіти цілу добу. Ця свічка називається «а Лебедик Ліхт» (свічка життя). Переважно запалювати її не самому, а віддати Габаю (старості синагоги). Крім цього, кожен, хто вимовляє поминальну молитву Ізкор, запалює свічку за покійним у себе вдома.
Наступна служба (Шахаріт) починається рано вранці. Після читання Тори вимовляють поминальну молитву Ізкор. Після молитов Мусаф і Мінха починається найурочистіша (і остання) служба Неіла – вершина всіх молитов Йом-Кіпуру. Потім лунає останній трубний звук шофара (ріг бика), і День Спокути завершують слова: «У майбутньому році – у Єрусалимі».
В Ізраїлі публічно порушувати Йом-Кіпур (наприклад, прийомом їжі, їздою за кермом або розмовою по мобільному телефону) навіть серед світських євреїв не прийнято. У цей день дороги порожні (за рідкісним винятком: наприклад, машин швидкої допомоги, поліції і пожежної охорони), тому діти вільно їздять по вулицях і шосе на велосипедах, і ізраїльтяни жартома називають Йом-Кіпур «святом велосипедів». Також не працюють теле- і радіостанції, громадський транспорт, закритий аеропорт.
Почуття благоговіння перед Йом-Кіпуром зберіглося в єврейському народі до цього дня навіть серед далеких від релігії євреїв, часто будучи для них єдиною формою конкретного зв'язку з юдаїзмом.