Нюрнберзькі закони були проголошені за ініціативою Адольфа Гітлера 15 вересня 1935 р. на з’їзді націонал-соціалістичної партії Німеччини в Нюрнберзі. Згідно цих законодавчих актів – Закону про громадянина Рейху та Закону про охорону німецької крові й німецької честі – євреї позбавлялися німецького громадянства (але вважались підданими країни) та права вступати у шлюбні (або позашлюбні) контакти з арійцями. Закони були одноголосно ухвалені сесією рейхстагу, спеціально скликаною у Нюрнберзі з нагоди партійного з’їзду.
Нюрнберзькі закони продовжували політику расової дискримінації та ксенофобії, розпочату з 1933 р., адже ще відтоді «неарійці» позбавлялися права займатися адвокатурою та цивільною службою, лікарською практикою; вводилися квоти для євреїв у навчальних закладах, «расово неповноцінні» громадяни звільнялися з армійської служби. Їм заборонялося мати власний бізнес, власність євреїв реєструвалася й піддавалася конфіскації.
Згідно поправок до Закону про громадянина Рейху юридично визначалося поняття «єврей» – особа, яка мала мінімум трьох предків-євреїв у третьому коліні (серед дідусів-бабусь). Для наочності розроблялися спеціальні расові таблиці, що масово тиражувалися у навчальних посібниках, шкільних щоденниках, блокнотах. В експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» розміщено «Студентський календар», переданий в дар Савелієм Басом; на сторінці 119 в ньому опубліковано таблицю визначення «єврейської крові», розроблену у відповідності до Нюрнберзьких законів.
Згодом законом від 17 серпня 1938 р. у Третьому Рейху для євреїв вводилася особлива позначка в паспортах – «J» (Jude). До того ж до імені кожного чоловіка додавалось «Ізраїль», жінки-єврейки в паспортах отримували друге ім’я «Сара». В експозиції Музею «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» демонструється закордонний паспорт Теодора Ізраїля Шлепенберга, виданий у Ландсбергу 6 травня 1939 р.
Люди змішаного походження належали до категорії так званих «мішлінгів», тобто осіб німецько-єврейського походження. Варто зауважити, що політика нацистів щодо «мішлінгів» не вирізнялася послідовністю: на тлі загальної дискримінації робилися винятки для найбільш цінних кадрів (добрих професіоналів, хоробрих вояків, людей з хорошими зв’язками тощо). Утім в разі одруження «мішлінга» з євреєм або дотримання ним юдейських традицій, він позбувався особливого статусу й дорівнювався до євреїв.
Отже, Нюрнберзькі закони повністю відповідали концепції "расової гігієни", яка визначала необхідність розділяти людей за штучно розробленими критеріями. Ці закони стали основою для політики подальшої дискримінації євреїв і їх знищення на етапі «остаточного вирішення єврейського питання».