Чимало місць в Україні пам’ятають про масові акції знищення єврейського населення в роки Другої світової війни. Наймасштабнішою сумнозвісною трагедією, що ототожнюється з початком Голокосту на українських теренах, є розстріли в Бабиному Ярі у вересні 1941 р. Але та страшна подія була далеко не першою акцією знищення на українських землях…
«Перлина Поділля», місто Кам’янець-Подільський було окуповано нацистськими та угорськими військами 11 липня 1941 р. Деяким євреям вдалося залишити місто до приходу нацистських військ. Уже незабаром після окупації близько 60 чоловіків-євреїв було розстріляно у Старому місті. Окупаційна влада призначила місцеву адміністрацію, яка мала відповідати за реєстрацію єврейського населення, формування з його числа членів єврейської ради та обов’язкове носіння євреями нашитої на одяг жовтої шестикутної зірки. А невдовзі у місто стали завозити іноземних євреїв. Згідно з планами угорського вищого керівництва, приблизно 30–35 тис. «іноземних» євреїв (біженців з Німеччини, Австрії, Чехословаччини, Польщі) мали бути переселені на «звільнену територію». Вже наприкінці липня 1941 р. угорська окупаційна влада почала депортацію євреїв із Закарпаття (вони вважалися «угорськими», оскільки у березні 1939 р. Угорщина захопила ці території) до Галичини. Більшість депортованих було доставлено в район Кам’янця-Подільського та розміщено у гетто, розташованому у старий частині міста. Нацистська влада виявилася неготовою до прийому такої кількості новоприбулих, що відразу проявилося, зокрема, у нестачі харчування. Але авторитарний режим М. Горті відмовився прийняти прибулих назад. Тож нацисти перейшли до радикальних заходів. За справу взявся вищий фюрер СС та поліції СС «Південь» обергруппенфюрер Ф. Єкельн, який запропонував вирішення цієї проблеми шляхом масового вбивства.
25 серпня єврейському населенню було повідомлено про «переселення на нове місце проживання», яке розпочалося 26 серпня. Євреї без особливого опору прийшли до місця розстрілу – до глибоких воронок на околиці міста. Убивство відбувалося згідно т. зв. «системи Єкельна», або методом «сардин»: жертви самі лягали до могили «валетом», ноги до голів – для «максимального використання» простору. Пізніше ця «система» була застосована до масових розстрілів у Бабиному Ярі та до інших місць на окупованій території. Безпосередню участь в акції знищення взяли офіцери 320-го поліцейського батальйону, «штабної роти» на чолі з Ф. Єкельном та солдати угорської армії. Єкельн щодня доповідав про хід акції особисто Г. Гіммлеру.
Всього упродовж трьох днів, 26–28 серпня 1941 р., було знищено 23 600 осіб. Утім, розстріли у місті продовжувалися і пізніше. Так, влітку 1942 р. було страчено приблизно 800 єврейських дітей та людей похилого віку; декількома місяцями пізніше та сама участь спіткала 4 тис. мешканців гетто. Загалом до вигнання окупантів з міста з міста в ньому було вбито понад 30 000 євреїв.
Після звільнення Кам’янця-Подільського була створена спеціальна Комісія з розслідування злочинів нацистських злочинців. В результаті проведеного розслідування було знайдено 7 масових поховань з євреями цього регіону, зокрема могилу з тілами 500 дітей. Заклики до радянської влади щодо вшанування пам’яті загиблих залишилися без відповіді. Лише у 2015 р., за сприяння угорського уряду, міська рада відкрила меморіал, присвячений пам’яті знищеним євреям у Кам’янці-Подільському.
Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» пропонує для детальнішого ознайомлення матеріали про трагедію на Поділлі:
- Круглов А. «Еврейская акция» в Каменец-Подольском в конце августа 1941 г. в свете немецких документов. Голокост і сучасність: Студії в Україні і світі. Науковий часопис. 2005. № 1. С. 43-48.
- Круглов А. Катастрофа украинского еврейства 1941-1944 гг.: Энциклопедический справочник. Харьков: издательство «Каравелла», 2001. 376 с.
- Круглов А. Трагедия Бабьего Яра в немецких документах. Днепропетровск: Институт «Ткума», 2011. 140 с.
- Круглов А., Уманский А., Щупак И. Холокост в Украине: Рейхскомиссариат «Украина», Губернаторство «Транснистрия». Днипро: Украинский институт изучения Холокоста «Ткума», 2016. 564 с.
- Славік Ю. Шлях до Аушвіцу: Голокост на Закарпатті. Дніпро: Український інститут вивчення Голокосту «Ткума», 2017. 156 с.
- Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украины. Евреи Восточной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933-1945 гг. Львов, 1998. 352 с.