«Єврейський збройний опір став реальністю. Я дожив до цього моменту та побачив боротьбу й героїзм єврейських бійців»
Мордехай Анєлевіч, командир Єврейської бойової організації
Навіть за умов тотального і спланованого геноциду в багатьох гетто діяло організоване антинацистське підпілля. Існувало воно й у найбільшому в окупованій Європі Варшавському гетто.
У березні 1942 р. дві політичні партії – Польська робітнича партія та єврейська соціалістична партія «Поалей Сіон» – створили єдиний фронт боротьби з фашизмом та нацистської окупаційною владою, що отримав назву «Антифашистського блоку». Невдовзі блок об’єднав представників сіоністських, комуністичних та соціалістичних єврейських партій. Серед ініціаторів створення блоку був і майбутній очільник Єврейської бойової організації, Мордехай Анєлевіч. Учасники блоку, передусім представники лівих рухів, не риховували наміру долучення до радянських партизанських загонів, в яких вбачали союзників у боротьбі з нацистськими окупантами. Проте коли німці затримали декількох членів компартії на «арійському боці», блок було ліквідовано.
22 липня 1942 р. нацисти розпочали масштабні депортації («Велика акція») з Варшавського гетто до табору знищення Треблінка. Для опору нацистським акціям, членами єврейських молодіжних рухів була створена Єврейська бойова організація (Żydowska Organizacja Bojowa, ŻOB). У вересні 1942 р. організація збільшилась чисельно та налагодила контакт з польським підпіллям, яке забезпечувало озброєнням, вибухівкою. Командиром було призначено 23-річного представника сіоністської скаутської установи «Гашомер Гацоїр», М. Анєлевіча. Штаб-квартира організації розташовувалася на місці перетину двох вулиць – Милої та Заменхофа, що мало стратегічне значення для розміщення бойових підрозділів та майбутнього «схрону» під час повстання у гетто.
Першим суттєвим кроком ŻOB було вироблення тактики для євреїв гетто, яким вдалося вціліти у період так званої «Великої акції»: «очищення» гетто від зрадників, збір коштів для закупівлі зброї, інформування євреїв щодо кінцевої мети нацистської політики винищення. ŻOB планувала публічний протест з обвинувачення співробітництва єврейської поліції з нацистами, проте ця акція так і не відбулася через початок другої хвилі депортацій з Варшавського гетто 18 січня 1943 р. Тож члени ŻOB мусили діяти спонтанно: вчинивши збройний опір, вони застрелили декілька нацистських офіцерів, що вплинуло на певну зупинку «акції». Людські втрати всередині організації зумовили зміну тактики її діяльності: було прийнято рішення про ведення боїв всередині будівель з метою унеможливити смерть побратимів.
19 квітня 1943 р., напередодні єврейського свята Песах та, водночас, дня народження А. Гітлера, до Варшави з метою здійснення акції з остаточної депортації євреїв до табору смерті прибув нацистський генерал Юрґен Штроп. ŻOB та сформований з колишніх членів польської армії Єврейський військовий союз розпочали повстання у Варшавському гетто, що тривало майже місяць. Повстанці використовували будівлі гетто та бункери як барикади, звідки вели прицільний вогонь. Невдовзі нацистські війська знайшли бункер повстанців та закликали їх здатися у полон; ті відмовилися. Тоді нацисти застосували газ та розпочали спалювати гетто. Розуміючи провал повстання, один з лідерів ŻOB, А. Вільнер, закликав решту комбатантів не здаватися живими у руки нацистів. Анєлевіч та декілька інших повстанців відмовилися це робити та врешті-решт здійснили суїцид (за деякими даними – задихнулися у будівлі). Фінальним акордом повстання у гетто стало спалення Великої Варшавської синагоги на вул. Тломацькій 16 травня 1943 р., що виступила однією з локацій збройної боротьби. Вцілілі євреї гетто невдовзі були депортовані до Треблінки.
Решті бійців ŻOB вдалося вижити, та пізніше вони взяли активну участь у Варшавському повстанні 1944 р. Їхній героїчний приклад надихнув єврейське населення в інших гетто та концтаборах на продовження збройної боротьби з окупантами.
Бібліотека Музею заохочує до детального ознайомлення з історією діяльності Єврейської бойової організації, зокрема з опором у Варшавському гетто:
- Божиковский Т. Героическая борьба еврейских повстанцев в Варшаве: Рассказ участника боев в Варшавском гетто. Возрождение. 1975. № 4–5. С. 186–193.
- Лазар-Литаи Х. Восстание Варшавского гетто. Еврейская военная организация Ж.З.В. в восстании Варшавского гетто. Израиль: ЯИР, 1991. 364 с.
- Grupinska A., Jagielski J., Szapiro P. Warsaw Ghetto: Getto Warszawskie. Marki: PARMA*PRESS, 2011. 96 s.
- Pamiec: Historia Zydow Polskich przed, w czasie, i po Zagladzie / Tych F. Warszawa, 2004. 224 s.
- Paulsson G.-S. Utajone miasto: Zydzi po aryjskiej stronie Warszawy (1940–1945). Krakow, 2007. 384 s.
- Resistance: Spiritual Resistance, Revolt, Partisans, and the Uprising in the Death Camps. Yad Vashem, 2004. 88 s.