«Я нікому не бажаю зла. Не вмію. Не знаю, як це робиться...»
Із щоденника Януша Корчака
22 липня 1878 [1879] р. у Варшаві народився Януш Корчак (пол. Janusz Korczak, справжнє ім’я Генрик Гольдшмідт), відомий також як Старий Лікар – польський лікар, педагог, письменник, публіцист, громадський діяч єврейського походження, офіцер російської та польської армій.
Януш Корчак походив з полонізованої єврейської родини. Тому протягом життя підкреслював належність до обох націй. У березні 1905 р. закінчив медичне відділення Імператорського Університету у Варшаві, отримавши диплом лікаря. Того ж року брав участь у російсько-японський війні у якості військового лікаря. У 1903–1911 рр. працював в єврейській дитячій лікарні ім. Берсонів і Бауманів, вихователем в літніх дитячих таборах, був членом єврейського благодійного Товариства допомоги сиротам. У 1911 р. заснував єврейський Дім сиріт, яким керував до кінця життя. Саме тут він запровадив новаторську для тих років систему широкого дитячого самоврядування – дитячий товариський суд, рішення якого були обов’язкові не лише для вихованців, але й для адміністрації закладу, плебісцит та ін. Під час Першої світової війни служив молодшим завідувачем дивізійного лазарету, головним чином в Україні. Під час польсько-більшовицької війни (1919–1921 рр.) був лікарем у військових шпиталях Лодзя та Варшави. За жертовну працю отримав звання майора Війська Польського. У 1919–1936 рр. також брав участь в роботі польського інтернату «Наш дім». У 1926–1932 рр. Корчак редагував тижневик «Mały przegląd» («Малий огляд») – додаток для дітей сіоністської газети «Nasz przegląd» («Наш огляд»). Унікальність газети для дітей полягала у тому, що її авторами були їхні однолітки – вихованці Януша Корчака. Його радіо передачі – «Бесіди старого доктора» – користалися надзвичайною популярністю не лише у Польщі, але й поза її межами. Окрім цього, Я. Корчак викладав у Вільному польському університеті і на Вищих єврейських педагогічних курсах, вів роботу в суді у справах малолітніх злочинців. Останні роки свого життя провів у Варшавському гетто, куди потрапив разом з вихованцями Дому Сиріт. Уранці 6 серпня 1942 р. близько 200 вихованців на чолі з Янушем Корчаком та вихователями було депортовано до нацистського табору смерті Треблінка.
Педагог-новатор, автор праць із теорії й практики виховання. Зачинатель діяльності на захист прав дитини і повного рівноправ’я дітей. Його перу належать численні твори, у тому числі казки для найменших, а головне – понад 20 книг, присвячених вихованню дітей. Серед них особливе місце займає своєрідний маніфест гуманізму «Як любити дитину». Януш Корчак залишив нам у спадок дивовижні, добрі і повчальні книги. Українською до читачів промовляють його: «Пригоди короля Мацюся», «Дитя людське: Вибрані твори», «На самоті з Богом. Молитви тих, які не моляться», «Мацюсеві пригоди», «Як любити дітей», «Правила життя». Під час Другої світової війни він вів щоденник – унікальний документ епохи, з огляду на обставини його написання.
1925 р. за свою освітньо-виховну діяльність Корчак отримав Офіцерський Хрест Ордену Відродження Польщі. 1937 р. за свою літературну творчість отримав Золотий Академічний Лавр Польської Академії Літератури. 1948 р. Януш Корчак посмертно отримав Хрест Кавалера Ордену Відродження Польщі. 2018 р. удостоєний вищою відзнакою Польщі – орденом Білого Орла.
Рішенням Сейму рік 70-річчя від дня загибелі видатного лікаря й педагога – 2012 р. був оголошений у Польщі «Роком Корчака».
Три рокі свого життя Корчак провів в Україні. У пам’ять про це 2016 р. у Києві з’явилася вулиця імені Януша Корчака, а раніше – меморіальна дошка на вулиці Володимирській, 47, де він працював.