ЦЬОГО ДНЯ – 28 червня 1924 р. – народився Вадим Сідур

28.06.2020

Провідний скульптор, графік та за особистим виразом – «русский евреец», Вадим Сідур народився у м. Катеринослав (нині – Дніпро) в родині педагогів. З початком Другої світової війни Вадим був призваний до Червоної армії, командував кулеметним взводом. У 1944 р. під с. Новолатівка Дніпропетровської області молодший лейтенант Сідур дивом не загинув, отримавши важке поранення у голову. Хлопця врятувала місцева мешканка, Олександра Толкачова, яка в страшних умовах війни надала невідкладну допомогу та відвезла Сідура до лікарні. Після тривалого лікування він продовжив спілкуватися зі своєю рятівницею. (Детальніше з дивовижною історією порятунку Вадима Сідура можна ознайомитися на відео нижче).

Травма Сідура наклала відбиток не лише на його зовнішність, але й на всю подальшу творчість. Після тієї травми він називав себе «ІОВ» – «Інвалід Вітчизняної війни», що водночас містить відсилку до Йова Багатостраждального, головної особи Книги Йова у Біблії, життєвий шлях якого Сідур певним чином наслідував…

Після війни Вадим закінчив Московське художньо-промислове училище та почав займатися скульптурою і книжковою ілюстрацією, брав участь у численних виставках. У 1957 р. Сідура прийняли до Союзу художників СРСР, життя дещо налагоджувалося. Але вже за кілька років радянське керівництво (передусім – особисто М. Хрущов) жорстко розкритикувало виставку сучасного мистецтва у Москві та встановило курс на боротьбу з «будь-якими абстракціями». Малювати та ліпити потрібно було щось зрозуміле, та головне – патріотичне. Стиль Сідура не відповідав цим нормам; тож його роботи не виставлялися. Аби вижити, художник виконував приватні замовлення, витрачав талант на численні підробітки.

Тема безкінечних, безмірних страждань людини від біблійних часів до наших днів – стала ключовою в творчості художника, який пройшов крізь тяжкі випробування: війну та поранення, загибель багатьох рідних і близьких, тривалу хворобу. Це пояснює його постійну неослабну увагу до тем війни, насильства, смерті, нелюдської жорстокості. У 1970-х рр. він почав бродити лісами та збирати метал, викинутий людьми, наголошуючи, що «очищає ліс, рятує його від нерозумної людини». Це сміття невдовзі стало і матеріалом для його робіт. Так Сідур започаткував новий жанр своєї творчості – «Гроб-арт».

Широкою популярністю за кордоном Сідур завдячував німецькому славісту, засновнику та директору російської й радянської культури ім. Ю. Лотмана (Рурський університет, м. Бохум), проф. Карлу Аймермахеру. Саме він, будучи шанувальником творчості Сідура, сприяв встановленню пам’ятників за його ескізами, зокрема у низці німецьких міст (Касселі, Констанці, Західному Берліні, Оффенбурзі, Дюссельдорфі). Так, роботи митця стали відомими на Заході, з’явилися публікації, відбувалися виставки у різних країнах світу, але без особистої участі майстра, який не мав можливості виїхати за кордон. Лише після смерті Сідура, як зазвичай це буває з художниками, його мистецтво отримало визнання в СРСР.

Дружба Аймермахера з Сідуром продовжувалася до завершення життєвого шляху митця у 1986 р. Уже понад три десятки років Карл продовжує популяризувати мистецький спадок видатного українського художника: організовує виставки його творів у Німеччині та упорядковує каталоги, публікує статті. Саме німецький вчений зберіг та опублікував 15-річну переписку із Сідуром, спочатку в журналі «Октябрь», а потім і окремою публікацією.

Відновлення пам’яті та належне вшанування постаті видатного земляка у рідному місті художника – Катеринославі-Дніпрі припадає на часи Української Незалежності. У 2010 р. Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» отримав від Майї Орлової та Алли Шульман, однокласниць В. Сідура, важливі експонати, що стосуються життя та творчості митця. Наразі група співробітників Музею працює над створенням експозиції «Видатні євреї Катеринослава-Дніпра», одним із героїв якої є В. Сідур. А до Дня народження Музею, що традиційно припадає на середину жовтня, Музей готує для відвідувачів приємний сюрприз, який також пов’язаний із постаттю В. Сідура. Заінтригували? Якщо так, то уважно стежте за нашими новинами на сайті та на наших сторінках у соціальних мережах.

Бібліотека Музею пропонує також ознайомитися із виданнями, які стосуються життя та творчості Вадима Сідура:

Ірина Радченко

Інтерв’ю з мешканкою с. Новолатівка (Дніпропетровська обл.) Олександрою Василівною Толкачовою (Крюковою), яка в роки Другої світової війни врятувала майбутнього скульптора Вадима Сідура. Відео було записане у 2012 р. науковими співробітниками Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума».