110 років тому – 15 лютого 1910 р. у Варшаві народилася Ірена Сендлер, (уроджена Кшижановська) – працівниця польської служби соціального захисту, громадська діячка, Праведниця народів світу.
«Кожна дитина, що врятувалася за моєї участі – то виправдання мого буття на Землі, а не право на славу»
З початком Другої світової війни Ірена через створену нею мережу спільників допомагала єврейським родинам переховуватися від нацистів: знаходила житло, забезпечувала новими підробними документами, виписаними на польські імена. Зі створенням найбільшого в Європі гетто, отримавши через спільників пропуск працівника міської санітарної служби, І. Сендлер та її колеги постачали мешканцям гетто ліки, одяг, продукти харчування. Саме за її ініціативи було організовано порятунок дітей з гетто, у тому числі немовлят, спочатку сиріт, а пізніше і дітей з родин. У грудні 1942 р. Ірена Сендлер (підпільне ім’я Іоланта) була обрана керівницею дитячого відділу щойно створеної Ради Допомоги Євреям («Жеґоти»). У подальшому І. Сендлер розміщувала врятованих у сиротинцях (як польських сиріт), у польських сім’ях, римо-католицьких монастирях.
Дані про дітей Ірена нотувала і зберігала у кількох пляшках, які закопувала на подвір’ї своєї колеги Ядвіги Пьотровської, на вулиці Лекарській, 9. Попри майже тотальне зруйнування Варшави під час антинацистського повстання 1944 р., картотека дитячого відділу «Жеґоти» збереглася. Завдяки цим даним по завершенню війни вдалося ідентифікувати та віднайти родини деяких дітей. Утім, більшість з них втратили батьків, які були депортовані до таборів смерті або вбиті на території гетто.
Порятунок мав свою ціну, й для Ірени Сендлер особисто. У жовтні 1943 р. за доносом вона була заарештована гестапо, піддана тортурам та ув’язнена у тюрмі Пав’як. На щастя, «Жеґоті» вдалося її врятувати, надавши хабаря німецькому конвоїру. Незважаючи на небезпеку І. Сендлер вже під ім’ям Клари Домбровської продовжувала допомагати єврейським дітям.
Загалом І. Сендлер та її колеги врятували майже 2 500 дітей, у тому числі близько 800 – безпосередньо з Варшавського гетто.
Після війни Рятівниця зазнала переслідувань з боку Міністерства громадської безпеки Польщі через те, що співпрацювала з Польським урядом у вигнанні.
19 жовтня 1965 р. Яд Вашем у числі перших нагородив І. Сендлер почесним званням Праведниці народів світу. Посаджене на її честь у 1983 р. дерево, знаходиться на самому початку Алеї Праведників.
Ірена Сендлер померла 12 травня 2008 р. у Варшаві. У 2007 р. за ініціативою прем’єр-міністра Ізраїлю і президента Польщі була номінована на Нобелівську премію миру. Того ж року стала найстаршою лауреаткою Ордена Усмішки – міжнародної нагороди, що присуджується відомим людям, «які приносять дітям радість». І. Сендлер нагороджена вищою відзнакою Польщі – орденом Білого Орла (2003 р.). Її зображення (а також профілі Праведниць народів світу – Софії Коссак та Матильди Геттер) викарбуване на польській срібній монеті. У 2009 р. відбулася прем’єра художньої кінострічки «Хоробре серце Ірени Сендлер».
У бібліотеці нашого Музею можна ознайомитися з художньо-документальною книгою Джека Майєра «Хоробре серце Ірени Сендлер».