Напередодні річниці від дня народження Лева (Лейба) Квітка партнерські організації БФ «Хесед Менахем» і Музей «Пам’ять єврейського народу та Голокост в Україні» запропонували слухачам Відкритого лекторію заняття в рамках проєкту «Єврейська спадщина», присвячене життєвому шляху й творчості видатного єврейського поета. На віршах Квітка виросло декілька поколінь дітлахів. Через те, що авторство його віршів приписувалось перекладачам – А. Барто, С. Маршаку, С. Міхалкову – його читачі відчужувалися від справжнього творця улюблених віршів «Анна-Ванна, наш отряд хочет видеть поросят…», «Слыхали вы про кисоньку про милую мою…», про невдаху Лемеле й Клима Ворошилова…

Майбутній поет народився в українських землях – м. Голосків Подільської губернії. Доля не була прихильною до хлопчика: його батьки, а згодом і п’ятеро братів та сестер Лейба померли від сухот. Хлопцем опікувалася бабуся. Про відвідування школи не було й мови. Проте Лейб самотужки навчився читати й писати, а ще раніше – складати вірші мовою їдиш.

Революційні події Л. Квітко сприйняв позитивно – відповідно до становища людини, якій нема чого втрачати в соціальній повені. Разом із Давидом Гофштейном і Перецем Маркішем став одним із провідних майстрів «Київської групи» їдишемовних літераторів. Молоді творчі люди дихали майбутнім і без печалі прощалися зі всім, що їм тоді здавалося архаїчним.

Під час Другої світової війни Л. Квітко працював у Єврейському антифашистському комітеті. Ця організація зібрала колосальні кошти серед багатих євреїв США та Західної Європи на озброєння радянської армії. Утім, після перемоги Сталін безпідставно оголосив ЄАК реакційним сіоністським органом. 23 січня 1949 р. Л. Квітко був заарештований. Поета розстріляли 12 серпня 1952 р.

Осмислення начебто простеньких, відомих із раннього дитинства віршів, долі поета спровокувало доволі глибоке обговорення слухачами Лекторію сторінок єврейської історії за часів раннього СРСР, а також фатальної загибелі спочатку читачів книжок, написаних мовою їдиш, а потім і самих письменників.