У часи, коли особливо потрібна духовна підтримка, ми звертаємось до постатей, здатних живити стійкість кожного з нас. Серед таких – Олексій Глаголєв, священнослужитель, який умів бачити волю Вс-вишнього навіть над безоднею пекла й зберігав людяність у найтемніші часи.
Майбутній Праведник народів світу народився в Києві у родині православного священника, богослова, професора Київської духовної академії Олександра Глаголєва. Відмінне знання Старого Заповіту, івриту й давньоарамейської мови, єврейської традиції, історії раннього християнства визначили філосемітські настрої отця Олександра та його родини. Восени 1905 р. Олександр Глаголєв запобіг погрому в Києві. Він організував хресну ходу через Контрактову площу до єврейських крамничок на Подолі, де зібрався розлючений натовп. Священнику вдалося відмовити розбійників від злої справи. Під час процесу над Мендлем Бейлісом, звинуваченим у ритуальному вбивстві, Олександр Глаголєв був залучений попереднім слідством експертом з питання про вживання юдеями людської крові. В експертній промові він заявив, що Тора забороняє пролиття людської крові та вживання її в їжу; Талмуд та інші рабинські тексти не скасовують і не пом’якшують цей закон. Отже, експертиза отця Олександра була сильним аргументом на користь противників версії про ритуальне вбивство.
Дитинство Олексія минуло на стародавньому Подолі. Він отримав духовну та світську освіту: закінчив із відзнакою Третю київську гімназію; потім став випускником Київської православної богословської академії; пізніше (у другій половині 1930-х) він закінчив фізико-математичний факультет Київського педагогічного інституту. Олексій володів кількома сучасними європейськими мовами та давньогрецькою. Він мріяв продовжити справу батька й прийняти церковний сан, проте прийшли нові часи…
Родина Глаголєвих постраждала від переслідувань комуністичної влади: отець Олександр двічі піддавався арештам у 1930-ті; помер у 1937 р. в Лук’янівській в’язниці під час катувань (літню людину примушували впродовж нічних допитів годинами стояти із закинутою головою). Олексій Глаголєв у 1932 р. також був заарештований і звинувачений у контрреволюційній діяльності; втім через тиждень відпущений за відсутністю доказів. Сім’ю Олексія (у січні 1926 р. він обвінчався з Тетяною Булашевич, дочкою цукрозаводчика) виселили з дому – з маленькими дітьми їм довелося тіснитися в сирому підвалі. Олексію прийшлося заробляти фізичною працею – сторожем, бетонярем, вагарем… Прийняти сан священника йому судилося лише в сорок років – під час нацистської окупації, коли німці, намагаючись заручитися підтримкою християн, дозволили відкрити православні храми.
Олексій Глаголєв був висвячений на ієрея у Кам’янці-Подільському й почав службу у щойно відкритому храмі Іоанна Воїна при Покровській церкві на рідному київському Подолі. Втім отець Олексій не перейнявся некритичним ставленням до окупантів, надто потужною була духовна основа його особистості (пізніше, у квітні 1942 р., Олексій Глаголєв єдиний серед київських священників відмовився служити молебень Гітлеру на честь дня його народження). Коли по всьому Києву були розвішені накази, що всі євреї міста та його околиць повинні з’явитися в понеділок, 29 вересня, на розі вулиць Дегтярівської і Мельникова, сім’я Глаголєвих зрозуміла, що буде далі. Вони прийняли рішення рятувати людей. Будинок священника Олексія Глаголєва розташовувався поруч із поліцейською дільницею і німецьким військовим госпіталем. За переховування євреїв йому та всій його родині загрожувала смертна кара. І все ж таки Глаголєви ризикнули…
Так, у час гріхопадіння християнської цивілізації отець Олексій, матінка Тетяна і навіть старші діти – Магдалина й Микола рятували євреїв, на яких чатувала найбільша небезпека – бути страченими в Бабиному Яру. Вони переховували переслідуваних у дзвіниці, підвалі церкви; отець Олексій видавав їм посвідчення про хрещення на старих бланках, що залишилися від протоієрея Олександра; влаштовував на роботу – дяками, паламарями, півчими. Тетяна Глаголєва навіть наважилася віддати свій паспорт і метрику про хрещення єврейській жінці Ізабелі Міркіній, що дозволило переслідуваній разом з 10-річною донею перебувати вісім місяців у с. Злодіївка (нині – м. Українка) і врятуватися від неминучої смерті…
Після війни отець Олексій продовжував служити в Покровській церкві аж до її закриття під час чергової антирелігійної кампанії в 1960 р.; тож священник вдруге був позбавлений найприроднішої для нього місії. Проте атеїстичні витівки совєтської бюрократії не змогли позбавити Олексія Глаголєва сили духовного впливу.
У 1991 р. ізраїльський Інститут Яд Вашем визнав Праведниками народів світу Олексія Глаголєва та членів його родини – дружину Тетяну, доньку Магдалину, а пізніше (у 2000 р.) – й сина Миколу. На честь них в Єрусалимі висаджені дерева на Алеї Праведників.
У 2002 р. на стіні навчального корпусу Києво-Могилянської академії на вул. Волоській було встановлено меморіальну дошку, присвячену, священникам Олександру та Олексію Глаголєвим. 2022 р. на честь родини Глаголєвих назвали вулицю в Києві.
Більше про Олексія Глаголєва та його родину ви можете дізнатися з онлайн-заняття, розміщеного на сторінках Музею
https://www.youtube.com/watch?v=f_mC5uDJSnk&t=10s