Видатний громадський та політичний діяч Галичини Еміль Бик народився у 1845 р. поблизу м. Теребовля в с. Янів (нині с. Долина Тернопільського р-ну Тернопільської обл.) у прогресивній єврейській родині. Закінчив народну школу і Першу тернопільську гімназію, у 1869 р. – юридичний факультет Львівського університету, де здобув ступінь доктора філософії. Працював адвокатом, зокрема у 1873 р.– повіреним і захисником у кримінальних справах в окрузі цісарського суду Тернопільського окружного суду, обіймав посаду віце-президента адвокатської палати у Львові, де швидко набув великої популярності. Талант та харизма молодого адвоката також сприяли його активній громадській діяльності.
У тодішній Австро-Угорської імперії, до складу якої входила Галичина, відбувалася запекла боротьба між поляками, прихильниками федералізму, та німцями, прихильниками централізму. Отже голоси численного галицького єврейства могли грати велику роль під час вирішення суперечки про федералізм і централізм. У 1869 р. Еміль Бик став співзасновником організації «Шомер Ізраїль», яка була першою єврейською політичною асоціацією в Галичині, що виступала за лібералізм і централістичну концепцію австрійської держави. Під впливом молодого юриста був створений центральний єврейський виборчий комітет, в обов’язки якого було проведення виборів до рейхсрату під німецьким, а не під польським прапором. Будучи секретарем комітету, Еміль Бик здійснив агітаційну поїздку Галичиною і організував масовий вступ євреїв до ліберально-німецької партії, з тією ж метою він використовував видання «Der Israelit», одним із співредакторів якого тоді був. На виборах до Цісарської ради 1873 р. «Шомер Ізраїль» уклала союз із русинами і виступила противником поляків. Незважаючи на агітацію Бика, вибори 1873 р. загалом виявилися не зовсім сприятливими для євреїв, що йшли під німецьким прапором.
Подальші події в Австрії у 1870-х рр. змусили Еміля Бика перетворитися з гарячого німця-централіста на такого ж гарячого поляка-федераліста. Цей перехід з одного табору в інший став приводом для пристрасних нападів на єврейського правника, якому закидали зраду та кар’єризм. Однак ці претензії були незаслуженими та перехід Бика відбувся під впливом політичних умов, що різко змінилися: німці захопилися антисемітизмом, ліберальна партія зазнала краху, почалося загальне національне пожвавлення. За його словами, антисемітизм підтримувався урядом у Відні, а не поляками. З того часу Еміль Бик позиціонував себе одним із прихильників пропольської асиміляції євреїв і відкидав сіонізм.
У 1878 р. Еміль Бик ініціював у Львові з’їзд єврейських громад Галичини. У 1885 р. його було обрано головою благодійного комітету Культусрату ( нім. Kultusrat – Рада освіти) м. Львів, а в 1902 р. він став президентом єврейської громади. У 1890 р. був призначений «штатним депутатом» і президентом Товариства «Шомер Ізраїль». У 1891 р. Еміля Бика було обрано представником Бродів і Золочева в Рейхсраті. Деякі з його найважливіших промов у цьому органі були:
– звернення 1893 р. проти принца Ліхтенштейну щодо заснування єврейської теологічної семінарії;
– звернення від 4 травня 1898 р. проти пропозиції про те, щоб засідання комітету з розгляду звинувачень проти колишнього прем’єр-міністра Бадені були публічними;
– звернення 1898 р. про « Надзвичайний стан » (Ausnahmeszustand ) у Галичині , яке було дуже добре сприйнято.
Втім, депутатство Еміля Бика було непростим. Щирий прихильник демократії та людина популярна в широких верствах народу, він мав записатися членом того польського кола, яке постійно боролося з кожним демократичним рухом, з кожною прогресивною реформою; чуйний до єврейського горя і відданий єврейству, він у парламенті не міг підняти на захист євреїв голоси навіть тоді, коли в Галичині вибухнув ряд погромів, що викликали обурення не лише євреїв. Позбавлений можливості проявити себе, як єврей у рейхсраті, він, проте, брав гарячу участь у громадських єврейських установах.
Найскладнішим моментом у громадській діяльності Еміля Бика було його неприйняття ідей сіонізму. Згодом це спровокувало прямий конфлікт під час запровадження загального виборчого права в Австрії. Галицькі євреї-націоналісти (сіоністи) розгорнули потужну агітацію за створення окремої єврейської виборчої курії, чому активно протистояли євреї-асимілятори на чолі з Емілем Биком, які вважали себе релігійною групою у складі польської нації. Незважаючи на підтримку польської преси та офіційний маніфест з’їзду єврейських нотаблів про лояльність до поляків, асиміляторська позиція зазнала краху під натиском масових протестів і єврейської преси. Сіоністи мобілізували майже все галицьке єврейство, оголосили учасників з’їзду зрадниками, зажадали відставки Бика в його окрузі Броди–Золочів і через масштабні мітинги та зрив засідань у Львові затвердили перед австрійським урядом вимогу про визнання євреїв окремою політичною нацією.
Еміль Бик був почесним громадянином Бродів і Золочева. У 1905 р. громадський діяч відсвяткував 25-річчя свого шлюбу, про що писали усі місцеві газети. 23 червня 1906 р. раптово помер від розриву серця у Відні. Тіло перевезли для поховання до Львова, де воно було віддано землі з великими почестями та при тисячному скупчені народу. Смерть відомого єврейського юриста оплакувалась навіть його політичними противниками, які одноголосно визнавали, що у ньому жило чуйне єврейське серце. Еміль Бик залишив свій слід в історії як відомий представник юридичної професії, який відігравав провідну роль у єврейських справах не лише у Львові, а й у Галичині загалом.