Іссахар-Бер Рибак – єврейський художник українського походження, живописець, графік та декоратор, член художньої секції Культур-Ліги.
Народився 2 лютого 1897 р. в м. Єлисаветград (нині Кропивницький) наймолодшим у єврейській бідній багатодітній родині. Іссахар рано зрозумів, що його пристрасть до малювання не схвалюють дорослі. Час, який можна витратити на допомогу сім'ї.
У 10-річному віці, ще до закінчення хедера, Іссахар почав відвідувати вечірні курси малювання для робітників, які відкрилися на одній із місцевих фабрик. Вже через рік, за рекомендацією свого вчителя Ф. Казачинського, обдарований підліток вступив на щойно створені в Єлисаветграді дворічні курси для підготовки кваліфікованих художників-робітників. Таке свавілля призвело до конфлікту з батьком, і через рік Іссахар залишив домівку.
З 1909 р. хлопець, заробляючи на життя в артілі кустарів-малярів, розписував сільські церкви біля Херсона. При цьому він зацікавився дослідженням побуту єврейських містечок, обстежував єврейські синагоги, захопився національним мистецтвом, робить багато замальовок. Ця тема згодом стане головною у його творчості.
У 14-річному віці Іссахар приїхав до Києва. У 1911–1912 рр. навчався в Київському художньому училищі у Івана Селезньова та в студії Олександра Мурашка. Його вчителями були кубофутуристи Олександра Екстер та Олександр Богомазов. Іссахар був одним із найкращих студентів. Рибак захопився авангардом, не зважаючи на жорстку критику цього напрямку він почав висловлювати хвилюючі його національні теми через абстракціонізм.
У складі Історико-етнографічного товариства в 1916 р. Рибак обстежує дерев'яні синагоги та вивчає єврейське народне мистецтво України. Експедиція фінансувалася Єврейським товариством етнографії та історії; її метою було створення серії картин, присвячених єврейським цвинтарям та синагогам. Вірним попутником і однодумцем Іссахара був Ель Лисицький, який згодом теж став популярним художником. Їхні замальовки побутових сцен, вузьких вуличок, крамниць, училищ, будинків згодом стали надзвичайно цінними, оскільки цей патріархальний єврейський побут зник назавжди через наслідки Голокосту та Другої світової війни. На замальовках Іссахар-Бера Рибака того часу можна побачити людей з печаткою житейської мудрості на обличчях, виразні пози, єврейський національний одяг.
У 1917 р. було створено Культур-Лігу, яка широко пропагувала єврейське мистецтво. Тож не дивно, що Рибак став її активним учасником. При цьому Рибак брав участь у товаристві не тільки як художник, а й як теоретик. Разом із Борисом Аронсоном він написав програмну статтю «Шляхи єврейського живопису». Для Іссараха тема походження рідної мови та самобутньої культури стала сенсом творчості. Він виявив себе як чудовий ілюстратор. Дотримуючись ідей Культур Ліги, він ілюстрував дитячі книжки, написані мовою їдиш.
У 1919 р. по Україні прокотилась хвиля антиєврейських погромів; горе не оминуло й родину Рибака – під час цих подій загинув його батько. Тоді 23-річний юнак вирішує виїхати до Москви, прийнявши пропозицію викладати у Вільній художній студії. У 1919–1920 рр. вів викладацьку діяльність, малював плакати, розписував декорації у Єврейському театрі.
Тож, у 1921 р. Рибак переїздить до Берліну, де знаходить однодумців у товаристві авангардистів Сецесіон (нім. Sezession). У той час він створював гравюри у стилі «супрематизму» для єврейського авангардного журналу «Альбатрос». Вже у 1923 р. в Берліні відбувається перша виставка художника, де він представив два цикли «Маленьке містечко», де зображено простих людей, які живуть своїм звичайним життям та «Погром» – де відтворено жорстоку реальність єврейських погромів. У ті плідні роки молодий художник випускає 2 альбоми літографій з їдишомовними підписами: «Мій зруйнований будинок. Спогади» (1923) та «Єврейські типи України» (1924), які були створені у стилі кубізму та авангардизму і передавали загрозливу атмосферу погрому.
У 1924 р. Іссахар Рибак робить спробу повернутися на Батьківщину. Він має ім'я, успіх, хоче бути корисним країні. Відразу заявляє про свій талант, працюючи над виставами у єврейських театрах Харкова і Москви. Ілюструє дитячі книжки. Два місяці він проводить на теренах Херсонщини, де змальовує новий побут своїх земляків після подій 1917 р. Так народився альбом «На єврейських полях України». Після цього Рибак назавжди виїхав до Франції, де цей альбом було виставлено у 1928 р.
З 1926 р. Рибак мешкає у Парижі. Тут він працює театральним художником, ілюстратором книг на їдиші, освоює майстерність скульптора і продовжує займатись живописом. Він залишається вірним темі єврейського містечка. У Франції він рішуче відійшов від кубізму та доєднався до художників «Паризької школи». У 1934 р. Рибак створив серію теракотових розмальованих статуеток – «Хасидський танець», «Сімхат-Тора» та «Народний танець» – для паризької виставки «Міжнародний танець». Згодом вони були вироблені з фарфору на Севрській фарфоровій мануфактурі та включені до постійної експозиції Музею Севра.
У 1930-х рр. за право презентувати творчість Іссахар-Бера Рибака боролися найпрестижніші виставкові салони Франції, Голландії, Бельгії, США. Одним із улюблених напрямків його творчості залишилося ілюстрування дитячих книг. Вони виходили у Києві, Берліні тощо.
На жаль, життя художника на піку творчості обірвала хвороба – туберкульоз, на який Іссахар страждав з юності. Рибака не стало 22 грудня 1935 р. у віці 38 років.
Його картини під час Другої світової війни зберегла вдова Соня Рибак, а в 1962 р. передала їх до музею Іссахар-Бера Рибака в м. Бат-Ям (Ізраїль). Також деякі роботи художника зберігаються в музеях України.
Ім'я та творчість Рибака добре відомі за кордоном, започатковано почесні стипендії його імені для молодих яскравих художників.