Після окупації нацистами Польщі в 1939 р. на території військової частини в районі м. Освенцим (нім. Аушвіц) створили концентраційний табір, пізніше названий Аушвіц І. У жовтні 1941 р., за наказом Г. Гіммлера про розширення табору, розпочалося будівництво ще одного відділення на території знесеного польського с. Бжезінка (нім. Біркенау) – т.зв. Аушвіц ІІ Біркенау. Саме в таборі Аушвіц I есесівці вперше випробували речовину «Циклон-Б» як засіб для масового вбивства людей.
«Циклон-Б» – торгова назва інсектициду (речовини для захисту рослин від шкідливих комах), винайденого в Німеччині на початку 1920-х рр. «Циклон-Б» являє собою просочені синильною кислотою, напівпрозорі жовтуваті гранули. Щойно ці гранули опинялися в повітрі, газ набував звичної форми і легко поширювався у просторі. Речовину розробили хіміки Вальтер Геердт (Walter Heerdt), Бруно Теш (Bruno Tesch) та Герхард Петерс (Gerhard Peters) з Інституту фізичної хімії та електрохімії кайзера Вільгельма в Далемі. 20 червня 1922 р. «Німецьке товариство боротьби зі шкідниками» (нім. Deutschen Gesellschaft für Schädlingsbekämpfung, скорочено Degesch) подало заявку на патент, який було видано 27 грудня 1926 р. Винахідником речовини в патенті записаний Вальтер Геердт. Газ «Циклон-Б» не був хімічною зброєю, не підпадав і досі не підпадає під міжнародні заборони. У період після Першої світової війни та під час Другої світової війни він був найпоширенішим інсектицидом у світі. Крім того, широко застосовувався для дезінфекції житлових приміщень, зокрема й у нацистських концентраційних таборах.
«У червні 1941 року я отримав наказ встановити в Аушвіці обладнання для винищення євреїв. Коли я обладнав будинок для винищувань в Аушвіці, то пристосував його для використання газу «Циклон-Б», який являв собою кристалічну синильну кислоту. Іншим удосконаленням, зробленим нами, було будівництво газових камер з разовою пропускною спроможністю в 2 тисячі осіб, у той час як у десяти газових камерах Треблінки можна було винищувати за один раз тільки по 200 осіб у кожній», – свідчив один із керівників Третього Райху Рудольф Гьосс на Нюрнберзькому процесі.
3 вересня 1941 р., за ініціативи першого заступника коменданта табору Карла Фріча (Karl Fritzsch), «Циклон-Б» був випробуваний як засіб для масового знищення людей. Першими жертвами страшного експерименту стали радянські військовополонені, які прибули в Аушвіц на початку вересня 1941 р., і 250 хворих поляків. Усі вони були отруєні за допомогою «Циклону-Б» в підвалі блоку №11. Згодом так само було вбито ще 900 радянських військовополонених у морзі крематорію №1.
З початку 1942 р. «Циклон-Б» став пріоритетним засобом убивств у нацистських таборах смерті. За його допомогою було вбито близько 1,1 млн осіб у газових камерах таборів Аушвіц-Біркенау, Бухенвальд, Дахау, Майданек, Маутхаузен. Більшість жертв були євреями, і переважна більшість убитих цим методом померли в таборі Аушвіц-Біркенау. Із 729 тонн речовини, реалізованих у Німеччині протягом 1942–1944 рр., близько 56 тонн припало на концентраційні табори (приблизно 8% внутрішніх продажів). Після закінчення Другої світової війни в 1945 р. Бруно Теш був визнаний винним у свідомому наданні «Циклону-Б» для використання на людях, і страчений. Герхарда Петерса також було засуджено, але через зміни до кримінального кодексу, після 2,8 років ув’язнення звільнено.
Для умертвіння 1500 осіб, за словами коменданта табору Аушвіц-Біркенау Рудольфа Гьосса, було необхідно близько 5–7 кг газу. За період 1942–1943 рр. в Аушвіц, згідно з документами, було поставлено близько 20 тис. кг гранул «Циклону-Б». Після звільнення табору, серед усього іншого, у ньому знайшли склад порожніх банок з-під «Циклону-Б», які не встигли вивезти. Вмісту однієї такої банки вистачало, щоб убити 500 осіб.
Попри трагічні наслідки нецільового застосування в часи Другої світової війни, «Циклон-Б» під іншою назвою продовжував вироблятися та використовувався як інсектицид майже до 2015 р.