Зофія Коссак-Шуцька – видатна польська письменниця, організаторка допомоги євреям в окупованій Німеччиною Польщі, учасниця Варшавського повстання.
Народилася 10 серпня 1889 р. у селищі Космін (Польща) у творчій родині: її дядько та дідусь були відомими польськими художниками. Спочатку отримала домашню освіту. З 1906 р. працювала вчителькою у Варшаві. Навчалась у варшавській школі прекрасних мистецтв, пізніше – у женевській. Після смерті чоловіка Стефана Шуцького поселилась у маєтку батьків у Цешині (Сілезія). Там познайомилась із Зигмундом Сатковським, офіцером польської армії. У Цешині брала активну участь у публічних дискусіях, у своїх статтях критично висловлювалась щодо польсько-єврейських відносин, і до сьогодні її тексти часто засуджують як антисемітські.
З початком Другої світової війни Зофія Коссак вела активну антивоєнну діяльність. Її твори були внесені до списку «небезпечної та небажаної антинімецької літератури». За письменницею пильно стежило гестапо. У 1941 р. разом з друзями та отцем Едмундом Краузе з парафії св. Хреста вона стала засновницею і головою «Фронту відродження Польщі».
22 липня 1942 р. почалася перша масштабна акція щодо знищення євреїв у Варшавському гетто – понад 300 тис. осіб були відправлені до табору смерті Треблінка або вбиті на місці. Тисячі жителів гетто тікали в пошуках притулку в польську частину Варшави і в інші місця Генерал-губернаторства.
У серпні 1942 р. опубліковано маніфест Зофії Коссак. Цей документ різко критикував світове співтовариство за відсутність хоч якоїсь реакції на Голокост. У зверненні говорилося: «У Варшавському гетто, відокремленому стіною від світу, кілька сот тисяч смертників чекають смерті. У них немає надії на порятунок. До них ніхто не прийде на допомогу.. Кількість убитих євреїв перевалила за мільйон, і ця цифра збільшується з кожним днем. Гинуть всі. Багаті і бідні, старці, жінки, чоловіки, молодь, грудні діти … Вони винні лише в тому, що народилися євреями, засудженими Гітлером до знищення. Світ дивиться на ці злочини, найстрашніші з усіх, що бачила історія, і мовчить … Далі не можна терпіти. Той, хто мовчить перед фактом вбивства, той сам стає посібником вбивці. Хто не засуджує – той дозволяє. Тому піднімемо голос ми, поляки-католики.».
Маніфест письменниці розійшовся по окупованій Польщі накладом у 5 000 примірників. А вже 27 вересня 1942 р. був створений Тимчасовий комітет допомоги євреям імені Конрада Жеготи (пізніше – Рада допомоги євреям – Жегота), заснований Зофією Коссак-Щуцькою і Вандою Крахельською-Филипович. Допомогти єврею у той час означало, у першу чергу, заховати його, знайти для нього конспіративну квартиру і, за можливості, роботу, виклопотати підроблені документи; одягнути, нагодувати, вилікувати, у разі небезпеки швидко підшукати йому нову квартиру.
У 1943 р. Зофія Коссак була заарештована гестапо. Жінку ув’язнили у тюрмі Павяк, де вона зазнала жорстоких тортур, але нікого не видала і не розкрила свою справжню особистість. Як Зофію Шлівінську, її відправили до Аушвіца, звідки була визволена наприкінці липня 1944 р. Взяла участь у Варшавському повстанні. Після капітуляції Німеччини вона опинилася в Ченстохові, де записала свої спогади про Аушвіц у книзі «З безодні».
У червні 1945 Зофію Коссак викликав Якуб Берман, новий польський міністр внутрішніх справ, єврей. Він настійно порадив їй негайно покинути країну. Це робилося для її захисту, міністр знав, що його уряд буде робити з тими, хто не підтримує комуністів. Від свого брата, Адольфа Бермана, він знав, що Зофія зробила для збереження життя багатьох євреїв. Так Якуб Берман врятував її життя. У 1945 Зофія Коссак, скерована з місії Польського Червоного Хреста до Лондону, залишилася на еміграції протягом 12 років, господарюючи з чоловіком на фермі і продовжуючи письменницьку працю. На Заході її романи потрапили до списків бестселерів. Останні роки життя Зофія прожила в Польщі, у родинному маєтку в Гурки Вельки. Незадовго до смерті в 1968 р. Зофія Коссак сказала, що її підпільна діяльність та перебування в нацистському таборі смерті, яке вона пережила завдяки молитві, любові та симпатії до людей, були подарунком і найбільшою перемогою її життя.
За унікальні заслуги перед країною Зофія Коссак нагороджена найвищою державною нагородою Польщі – Орденом Білого Орла. У 1982 р. була посмертно нагороджена медаллю та званням Праведника народів світу.