День 9-го Ава (תִּשְׁעָה בְּאָב – тиша бе-Ав) відзначений трагічними подіями упродовж усієї єврейської історії. Ця дата в очах євреїв – символ усіх переслідувань та нещасть, що випали на долю єврейського народу.
«П’ять подій сталися з нашими батьками цього дня: їм було заборонено входити в країну Ізраїлю, були зруйновані Перший і Другий Храми, впала фортеця Бейтар, останній оплот повстання Бар-Кохби і був переораний Єрусалим»
(Тааніт 26б).
Збулося також сказане пророком: «Через вас Сіон буде розораний, як поле, і Єрусалим стане руїнами, а Храмова гора – лісистим пагорбом»
(Міха, 3:12).
Ще багато важких випробувань було суджено пройти євреям, і неодмінно всі лиха починалися 9-го Ава або близько цієї дати. Однак, юдеї вірять, що колись у майбутньому цей день перетвориться на найбільше свято. Це станеться, коли всі люди до останнього покаються у своїх гріхах, і саме цього дня народиться визволитель – Месія.
Але поки цей заповіт не виконано, 9-те Ава є днем жалоби і посту. Цього дня євреї нічого не їдять, не п'ють, не вдягають шкіряне взуття та ошатний одяг. Також цього дня рекомендовано утримання від миття та купання, від подружньої близькості та від користування парфумами. Слід спати на жорсткому ліжку без подушки та сидіти лише на підлозі або на низькому стільці. І найважливіше: заборонено читання та вивчення Тори, оскільки це приносить радість, а в день жалоби радіти не слід. Можна читати лише тексти, пов'язані з вираженням скорботи та прикрості.
У синагогах на 9-те Ава традиційно читають кінот– поетичні твори (частини Талмуду), які описують найбільші трагедії, які сталися у Країні Ізраїлю, зокрема руйнування Першого і Другого Єрусалимських Храмів, а також інші трагічні події, які трапилися з єврейським народом протягом всієї його історії. В Єрусалимі тисячі людей йдуть до Західної Стіни, де, влаштувавшись на камінні, вдаються до скорбот і печалі, двічі читаючи «Мегілат Ейха» («Плач Єремії») – під час вечірньої та ранкової молитов. У ньому пророк Єрмеягу (Єремія), сучасник руйнування Першого Храму, глибокою поетичною мовою оплакує цю національну катастрофу, яка торкнулася всієї громади і докорінно змінила духовне життя єврейського народу.
Також цього дня євреї моляться за відновлення Храму і прихід Месії. Тож, Тіша бе-Ав є не тільки днем жалоби, а й днем надії. Його сенс – у переосмисленні минулого та набутті духовної сили. Він нагадує нам про важливість єдності та духовної стійкості, віри у відновлення і надію на світле майбутнє, навіть після великих втрат. Як казав великий філософ і талмудист рабі Аківа: «Варто лише зміцнити віру та надію, і майбутнє буде таким, як про нього сказано у пророцтві».