24 червня 1900 р. народився Рафаель Лемкін – юрист, правозахисник, розробник концепції геноциду, один з перших, хто запропонував кваліфікувати Голодомор 1932–1933 рр. як геноцид.
Народився в єврейській родині в Гродненській губернії Російської імперії (нині Білорусь). В родині говорили на їдиш, польською, російською мовами. Середню освіту Р. Лемкін здобув у м. Білосток (Польща). Студіював право в Ягеллонському Університеті у Кракові та в Університеті Яна Казимира у Львові.
Вибір на користь вивчення міжнародного права Р. Лемкін зробив під впливом вбивства у 1921 р. Талаата-паші, одного з турецьких державних діячів, відповідальних за масові вбивства вірмен в Османській імперії. Талаата-пашу застрелив Солоґон Тейлірян (жертва геноциду вірмен, єдиний хто вижив зі своєї родини) у Берліні, у 1921 р. Р. Лемкін шкодував, що не існує міжнародного законодавства та відповідної судової системи покарання правопорушників, винуватців масових вбивств. Після здобуття докторського ступеню (1926 р.), працював на посаді помічника прокурора у м. Бережани (нині Тернопільська обл.). Від 1929 р. – лектором і вільним адвокатом у Варшаві.
У 1939 р., після поділу Польщі нацистською Німеччиною та СРСР, Р. Лемкін приєднався до польського війська, брав участь в обороні Варшави. Згодом був змушений емігрувати. Спочатку до Литви, звідти до Швеції, далі до США. Цікавий факт, що до США він діставався транзитом через СРСР.
Більша частина родини Р. Лемкіна загинула під час Голокосту. Ця трагічна сторінка мотивувала науковця-правника ще більше працювати над розробкою концепції геноциду.
У 1944 р. опублікував книгу «Axis Rule in Occupied Europe» ( «Правління держав Осі в окупованій Європі») – детально задокументоване викриття нацистських злочинів у Європі. У праці вперше з’являється термін «геноцид» і подана його концепція як міжнародного злочину. У 1945–1946 рр. був радником Верховного Суду США на Нюрнберзькому процесі. Термін був неодноразово згаданий у документах процесу, проте так і не увійшов до остаточного тексту вироку. Введений ним термін «геноцид» здобув міжнародне визнання. Завдяки його книзі та його активності, як вченого 9 грудня 1948 р. Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила «Конвенцію про запобігання злочину геноциду та покарання за нього».
1953 р. Р. Лемкін виголосив доповідь «Радянський геноцид в Україні» перед 3-тисячною аудиторією, що зібралася в Мангеттен-центрі в Нью-Йорку вшанувати 20-ту річницю Великого Голоду 1931–1933 рр.. «Це не просто масове вбивство. Це – геноцид, винищення не лише окремих осіб, але й культури і нації», – заявив тоді правник. Охарактеризував Голодомор як «класичний приклад радянського геноциду». «Доки Україна зберігає свою національну єдність, доки її народ продовжує думати про себе як про українців і домагається незалежності, доти вона становить серйозну загрозу для самої суті совєтизму…. Бо українець не є і ніколи не був росіянином. Його культура, його темперамент, його мова, його релігія – вони відмінні. Попри залежність від Москви, він відмовлявся від колективізації, приймаючи радше депортацію і навіть смерть».
Ідеї Р. Лемкіна важливі не тільки для історії, але й для сьогодення, коли Росія вбиває цивільне українське населення, знищує українську націю.
2009 р. його працю «Радянський геноцид в Україні» оприлюднено 28-ма мовами.
У 2015 р. у Російській Федерації праці Рафаеля Лемкіна про радянський геноцид в Україні внесли до «федерального списку екстремістських матеріалів».
11 листопада 2017 р. у Львові на вул. Замарстинівській встановлено меморіальну таблицю на будинку, де проживав Р. Лемкін під час навчання в Університеті Яна Казимира.
19 грудня 2024 р. Львівська міська рада ухвалила рішення про перейменування вулиці Малинової на честь Рафаеля Лемкіна.