Святу передувала акція «Всесвітній день вишиванки», котру в 2006 р. запропонувала студентка факультету історії, політології та міжнародних відносин Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Леся Воронюк. До цього спонукав її друг Ігор Житарюк, який прийшов на пару у вишиванці. Леся запропонувала одногрупникам та іншим студентам обрати один день і всім разом одягнути вишиванки. Спочатку вишиванки одягнули кілька десятків студентів та кілька викладачів факультету. Та вже протягом наступних років свято розрослося до всеукраїнського рівня, до нього почала долучатися українська діаспора по всьому світу, а також прихильники України
Українська вишиванка – традиційна вишита сорочка – це частина українського народного вбрання, одяг, що має свою довгу історію, символіку та є також частиною української культурної ідентичності.
Українська вишивка – захоплюючий вид мистецтва, що використовує багато технік, колірних палітр та форм (геометричних, квіткових, зображень птахів і тварин). Вона має свої регіональні особливості, що відображають різноманітні культурні, історичні та географічні аспекти в Україні. Кожен регіон додає свої унікальні стилістичні елементи, кольори та мотиви. З плином часу, вишивка перетворилася на щось більше, ніж просто прикрасу. Вона набула глибокого та символічного значення. На знак визнання її культурної значущості українську вишивку, включно з вишиванкою, у 2018 р. було внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства ЮНЕСКО. Це підкреслює важливість збереження та популяризації цієї давньої традиції.
Вишивані сорочки носили наші предки з давніх років, але поступово європейський одяг став витісняти традиційний народний. До того ж у період, коли Україна була частиною Радянського Союзу, її національна культура суттєво обмежувалася. Вишиванку тоді носили лише, як символ мовчазного опору та збереження української ідентичності в умовах репресій.
Мода на вишиванки стала повертатися з початку створення сучасної української держави і стала бурхливо розповсюджуватися з початком війни Росії проти України. Зараз вона поширюється все більше. Вишиті сорочки, сукні, спідниці, жакети зараз можна зустріти де завгодно: і на офіційному заході, і в звичайному побуті. А ще ж є вишиті рушники, простирадла, постільна білизна! Багато неймовірно гарних речей продається тепер у крамницях, на ринках. Вишукані витвори можна замовити в інтернет-крамницях. Цікаво, що вишиванки з задоволенням носять не тільки етнічні українці. Дуже цікаві вишиванки з юдейською символікою у вишитому мереживі можна зустріти в Дніпрі, в місті з найбільшою єврейською громадою в Україні. Веселий і святковий вигляд у яскравих вишиванках мають юнаки й дівчата з темним кольором шкіри.
Україна зараз на передовій боротьби зі всесвітнім злом, ми тримаємось вже багато років, можна сказати, що ЗСУ зараз тримає світ. Бути українцем стало модно і престижно, українську мову вивчає величезна кількість людей. Вдягаючись у вишиванки чи в жовто-блакитне, люди висловлюють свою повагу до українців. Так робить молодь у країнах з великими українськими діаспорами та й багато людей у західній Європі. Відомі діячи культури, кіноактори, співробітники закордонних амбасадор вдягаються у вишиванки, декламують вірші українською, співають українських пісень.
Звісно, людина, що одягнула вишиванку не стає одразу щирим українцем, зараз багато хто хоче мати вигляд, що він є справжнім козаком. Однак придивіться, людина, що вдягнула вишиванку, має зовсім інший вигляд: зазвичай вона доброзичливо посміхається, впевнено крокує та має горду поставу. Це як «американська посмішка» або багатократне повторення мантр, що практикується у деяких східних традиціях, дає настрій на певний лад, вимагає від людини певної манери поведінки. А якщо до того додати гарну українську мову, то здається, що вже весь світ стає трошки кращим.
Тож, друзі, плекаймо українське, пишаймося Україною, і буде нам радісно жити у нашій землі разом з іншими прекрасними народами, з тою частиною світу, що прагне Миру!
Зі святом вас, друзі!