«Великдень – велике торжество Христового воскресіння – є тим, що нас єднає, що робить усіх нас (хоч би ким ми були, хоч би де жили і хоч би яким було наше безпосереднє походження) братами і сестрами у Господі, дітьми одної великої родини … Великдень - велике свято, яке для нас дуже багато означає. Означає тим, що це остаточна перемога добра, що це завершення Б-жого плану для порятунку людей"
(Блаженнійший Любомир Кардинал Гузар)
Смертію смерть поправ
У Католицькій, Східній православній, орієнтальних православних та протестантських церквах усього християнського світу Великдень має найвищий статус торжества.
Цього року усі християни попри різні календарі будуть святкувати Великдень одночасно – 20 квітня.
Великдень – одне з найурочистіших християнських свят року, яке віряни чекають з особливим трепетом. Воно вважається найсвітлішим, найважливішим святом весни. Християни вірують у Воскресіння Ісуса Христа після мученицької смерті. Саме відродження Христа є символом перемоги над темрявою та смертю, відкриття дверей вічного життя для вірних. Воскресіння і початок нового життя, радість перемоги над смертю й вічним забуттям є основним змістом святкування.
Святкування Великодня має язичницьке коріння, що сягає ще часів до зародження християнства. В давнину святкування цього дня було пов’язано з віруванням в народження нового Сонця як божества, що є запорукою життя на землі. Отже, Великдень у своїй першооснові – це свято весни, свято воскресіння всієї природи, її життєдайної сили та енергії символізувало відродження життя і надій. З роками Великдень став частиною нашої культури, замінивши давні звичаї та адаптувавши місцеві обряди й атрибути.
За біблійним сюжетом, Ісус Христос воскрес рано-вранці і Воскресіння супроводжувалося великим землетрусом – янгол небесний відвалив камінь від дверей гробу Господнього. На світанку жінки-мироносиці Марія Магдалина, Діва Марія, мати Якова та Соломія прийшли до гробу з пахучими оліями, аби за звичаєм намастити ними тіло Ісуса, але побачили відвалений камінь і порожню труну. Тоді схвильованим жінкам з'явився янгол і сповістив про Воскресіння Господнє.
Згідно легенди, Великдень називається так тому, що в ті часи, коли Христос народився, світило яскраве сонце і дні були великими – довшими, ніж зараз у сім разів. А як розп'яли Христа, дні поменшали. Тепер тільки царські ворота в церкві на Великдень стоять навстіж сім днів.
За давньою традицією українці цього дня йдуть до церкви, щоб помолитися та освятити великодні кошики, а потім збираються родиною за святковим столом.
До Великодня православні християни починають готуватися ще у лютому, коли розпочинається Великий піст – один із найсуворіших постів у православ'ї. Основне призначення Великого посту полягає в тому, щоб нагадати вірянам про 40 днів поневірянь Спасителя в пустелі, який, попри спокуси, не дозволяв собі трапезувати, а також – це час покути, переосмислення життя та очищення душі.
Серед українців побутує повір’я, що кінець світу не настане доти, доки люди будуть дотримуватися звичаю святкувати Світле Воскресіння. Ба більше, святкування Великодня у наші часи стає все більш важливим для людей. Чому це саме так пояснює Мирослав Маринович, український громадський діяч, дисидент і політв'язень часів СРСР, член-засновник Української Гельсінської групи, радник ректора Українського Католицького Університету: «Великдень у мирний час і Великдень у гострі, кризові моменти, яка між ними різниця?… У кризові моменти напруга пасхальних страждань звучить обітницею перемоги торжества життя над смертю. Це стає найголовнішим, а віра помножується в десятки разів. Тоді ти розумієш, що надія, яка тобі відкривається через Великдень, дає тобі основу, фундамент, силу вистояти».
Сьогодні, в часи важких випробувань, для нас є надзвичайно актуальними також настанови Митрополита Андрея Шептицького з нагоди Великодніх свят, що були опубліковані у газеті «Львівські вісті» 82 роки тому, у квітні 1943 р. «Горі іміем серця, не піддаваймося зневірі і природній в часі війни знеохоті до світу і до людей, радше з християнським довір’ям до батьківської опіки Б-жого Провидіння будьмо пересвідчені, що все скінчиться добром, не тільки для наших установ, для родин, для міст і сіл, але й для цілого народу, тут і там… А все ж, хто ж із нас не вірить і хто ж із нас не надіється? Та віра, та надія — це, здається, та краща і вища частина нашого духового єства, яку треба нам всіма силами плекати. Дві чесноти: віра і надія, як богословські чесноти, вимагають християнського доповнення: любови… Чого українському громадянству передовсім треба, то тієї єдности і солідарности, без якої по словам Євангелія, не може встоятися навіть царство демона. Звідси і природне побажання тієї єдности в святочних побажаннях «Христос воскрес»».
Ми щиро вітаємо всіх вірян із Світлим святом Воскресіння Христового й бажаємо добра, миру та злагоди в кожному домі!
Нехай буде запашною Великодня Паска та буде з Вами Б-жа ласка!