Маурицій Ґотліб (справжнє ім’я Мойсей Давид Ґотліб) – видатний єврейський живописець. Один з найталановитіших учнів Яна Матейка, попередник символізму в Польщі, «Дрогобицький Рембранд» – митець, який попри своє коротке, але насичене життя, зумів завоювати увагу та прихильність цілого світу.
Маурицій Ґотліб народився у м. Дрогобич (тоді у складі Австрійської імперії, нині – Львівська обл.) у заможній єврейській родині. Був старшим з одинадцяти дітей Фані та Ісаака Ґотліба, який володів промисловим підприємством у місті. Діти виховувалися у дусі Гаскали –єврейського просвітництва. Здобувши традиційну початкову освіту в єврейській школі, хлопець продовжив навчання у василіянській загальній гімназії Дрогобича, де був однокласником Івана Франка. Саме тут у Мауриція виявився талант художника. Попри цькування однокласників за єврейське походження, він був найкращим малювальником у всій школі. Визнаючи обдарованість сина, Ісаак відправив його навчатися у львівську гімназію. У Львові Маурицій взяв перші приватні уроки малювання та познайомився з художником Міхалом Годлевським. Однак, незабаром хлопця виключили з гімназії за малювання карикатури на вчителя. Після приватних уроків він склав іспити в нижчій реальній школі в м. Стрий.
Слава про юного живописця швидко розлетілася Дрогобичем. Намальовані ним портрети користалися попитом серед містян та принесли йому гроші на подальше навчання. У 15 років Маурицій вирушив до Відня, де вступив до Академії образотворчих мистецтв. Тут він вперше познайомився з творами великого польського художника Яна Матейка (1838–1893), які вразили його. Попри протести батька, у 1873 р. юнак залишив Відень і вирушив до Кракова, де вступив в місцеву академію мистецтв, якою керував Матейко. Там Маурицій зосередився на історичному та портретному живописі. Проте, менше ніж за рік через антисемітський інцидент юнак залишив Краків.
Маурицій повернувся до Відня, а у 1875 р. звідти поїхав до Мюнхена, щоб навчатися у Карла фон Пілоті та Александра фон Вагнера – професорів Мюнхенської Академії образотворчих мистецтв. У 1876 р. М. Ґотліб отримав золоту медаль на Мюнхенському конкурсі мистецтв за картину «Шейлок і Джессіка», що зображує сцену з «Венеційського купця» Шекспіра. Митець намалював обличчя Джессіки за обличчям своєї коханої – Лаури Розенфельд, з якою він був заручений. Картина була виставлена у Львові в 1877 р., у 1878 р. у Варшаві і отримала широке визнання. На жаль, цей шедевр не зберігся і відомий лише за фотографіями та репродукціями. У тому ж 1876 р. Маурицій повернувся до Відня, щоб відвідати майстерню Генріха фон Анджелі. Наступні два роки художник жив і працював у Відні, де створював картини на біблійні теми, а також ілюстрації для мюнхенського видавництва Фрідріха Брукмана.
У 1878 р. Маурицій привіз до Львова свою найвідомішу картину, класику єврейського мистецтва – «Євреї, які моляться в синагозі на Йом Кіпур». Настрій картини пронизує нас сумом і ностальгією за тим світом єврейських містечок, які зникли назавжди. Цікаво, що з 20 фігур на картині 15 були близькі серцю художника. Маурицій зображений на картині тричі, його наречена Лаура – двічі. Сьогодні, ця картина, що зображає євреїв, які моляться в Дрогобицькій синагозі, є національним скарбом Ізраїлю та найбільш відомим експонатом Тель-Авівського Національного музею. Твір є найвідомішим прикладом зображення єврейської молитви. Репродукцію картини можна було знайти в багатьох єврейських будинках в Галичині, де Ґотліб став справжнім культом. Живописець неодноразово бував у Львові, зустрічаючись з артистичною елітою міста, шукаючи заробітків, приймаючи замовлення на портрети. У Львові також відбулися дві посмертні виставки Мауриція, у 1908 р. та 1927 р.
Восени 1878 р. Ґотліб поїхав до Риму, де подружився з художником Генриком Семирадським. Там же відбулася зустріч із Яном Матейком, який переконав його повернутися до Кракова як одного зі своїх найкращих учнів. Наставник запропонував Маурицію працювати над серією монументальних картин, зокрема над сценами з історії євреїв Польщі. У 1879 р. Ґотліб оселився в Кракові і почав роботу над своїм новим великим проектом. Він мріяв стати «єврейським Матейком», бачив своє мистецтво, як міст взаєморозуміння в рідній багатоликій Галичині. Маурицій пишався своєю роботою «Христос проповідує в Капернаумі», що зображає Христа в синагозі. Варшавський Національний Музей розмістив цю картину навпроти польської національної реліквії, картини вчителя Мауриція – Яна Матейка – «Грюндвальдська битва».
На жаль, на піку своєї творчості, митець дізнався, що його кохана – Лаура Розенфельд вийшла заміж за іншого. Кохання, яке надихало Мауриція до живопису, перетворилося на життєву трагедію та привела його до передчасної смерті. Маурицій Ґотліб пішов у засвіти 17 липня 1879 р. На похороні Ґотліба в Кракові була присутня польська культурна еліта на чолі із самим Яном Матейком. На надгробку художника написано: «Поетові–Художнику». Прощальні церемонії з приводу його смерті відбулися і у Львові.
Маурицій Ґотліб був надзвичайно продуктивним художником, який протягом 2–3 років намалював понад 300 робіт (переважно ескізи, а також картини олією), хоча не усі вони завершені. Прикро, що лише частина з них зберіглася до наших днів. Багато з творів були загублені, знищені під час європейських воєн або осіли у приватних колекціях. У сучасній Польщі Маурицій Ґотліб шанується, як один з видатних польських художників. Картини великого майстра з Дрогобича експонуються у найпрестижніших музеях світу – у Польщі, Ізраїлі, США. В колекції Львівської національної галереї мистецтв ім. Б. Возницького зберігаються три роботи великого живописця. Це портрет «Єврейська наречена», романтична сцена до твору Адама Міцкевича «На варті» та «Євреї в синагозі».
P.S. Брат Мауриція, Леопольд Ґотліб, який народився в Дрогобичі вже після його смерті, став також досить відомим художником.
Лаура Геншель-Розенфельд у шлюбі з берлінським банкіром Лео Геншелем народила чотирьох дітей. Після смерті чоловіка присвятила себе громадській та філантропічній діяльності. У 1933 р., з приходом нацистів до влади у Німеччині, втекла до Нідерландів, де переховувалася у будинку для літніх людей. У віці 86 років, паралізовану і майже сліпу, Лауру Геншель-Розенфельд відправили до транзитного табору Вестерборк, а звідти до табору смерті Аушвіц-Біркенау, де вона померла 4 квітня 1944 р.