15 лютого 1910 р. у Варшаві народилася Ірена Сендлер (уроджена Кшижановська) – майбутня працівниця польської служби соціального захисту, громадська діячка, Праведниця народів світу.
Коли розпочалася Друга світова війна, 29-річна Ірена Сендлер працювала в соціальній службі відділу добробуту Варшавського муніципалітету. Після початку нацистської окупації Варшави відділ продовжував піклуватися про бідних жителів міста і тих, хто залишився без майна. Ірена, як могла, намагалася допомагати євреям, проте після того, як в листопаді 1940& р. Варшавське гетто було ізольовано, це стало практично неможливо. Майже 400 000 людей опинилися на невеликій ізольованій території, внаслідок чого їхнє становище незабаром ще більше погіршилося. Антисанітарія, брак продовольства і ліків, відсутність медичного обслуговування призвели до епідемій та високої смертності. Піддаючи себе ризику, Ірена Сендлер намагалася знайти різноманітні способи проникнути в гетто і допомогти євреям. Їй вдалося добути дозвіл муніципалітету на відвідування з метою інспекції санітарних умов. І. Сендлер та її колеги постачали мешканцям гетто ліки, одяг, харчі. Саме за її ініціативи було організовано порятунок дітей, у тому числі немовлят, спочатку сиріт, а пізніше і дітей з родин. Надалі І. Сендлер розміщувала врятованих у сиротинцях (як польських сиріт), у польських сім’ях, римо-католицьких монастирях.
Восени 1942 р., після депортації в табір смерті Треблінка 280 000 євреїв, була створена Рада допомоги євреям – Жегота. Ірена Сендлер стала активно брати участь у її діяльності. Саме там Ірена отримала псевдонім «сестра Іоланта». Коли Жегота почала функціонувати, до кінця 1942 р. більша частина варшавських євреїв вже була знищена. Але більшість з тих, хто пережив масові депортації, врятувалися саме завдяки діям активістів Ради.
Всю інформацію про дітей – їх старі єврейські і нові християнські імена, імена батьків, місцеперебування – вона ретельно заносила в спеціальну картотеку. Ірена зберігала її в глечику, який закопала у саду подруги, справедливо вважаючи, що коли-небудь ці папери можуть стати для врятованих єдиним джерелом інформації про їхнє минуле.
20 жовтня 1943 р. Сендлер була заарештована гестапо та ув’язнена у тюрмі Пав’як. На щастя, «Жеґоті» вдалося її врятувати, надавши хабаря німецькому конвоїру. Попри небезпеку І. Сендлер вже під ім’ям Клари Домбровської продовжувала допомагати єврейським дітям.
Загалом І. Сендлер та її колеги врятували майже 2 500 дітей, у тому числі близько 800 – безпосередньо з Варшавського гетто.
Після війни Сендлер працювала заступником начальника Відділу опіки та здоров’я, відкривала притулки для сиріт і будинки пристарілих, навчала соціальних працівників.
19 жовтня 1965 р. Яд Вашем нагородив Ірену Сендлер почесним званням Праведник народів світу. Дерево, посаджене на її честь, знаходиться на самому початку Алеї Праведників. Ще за життя Сендлер була заснована премія її імені «За поліпшення світу» для вчителів, які навчають і виховують дітей в дусі толерантності.
У 2007 р. за ініціативою прем’єр-міністра Ізраїлю і президента Польщі була номінована на Нобелівську премію миру. Того ж року стала найстаршою лауреаткою Ордена Усмішки – міжнародної нагороди, що присуджується відомим людям, «які приносять дітям радість». І. Сендлер нагороджена вищою відзнакою Польщі – орденом Білого Орла (2003 р.). Її зображення (а також профілі Праведниць народів світу – Софії Коссак та Матильди Геттер) викарбуване на польській срібній монеті. У 2009 р. відбулася прем’єра художньої кінострічки «Хоробре серце Ірени Сендлер».
Ірена Сендлер померла 12 травня 2008 р. в Варшаві. Вона врятувала життя тисячам дітей і весь час повторювала, що цього занадто мало.