Паростки державного антисемітизму з’явилися в СРСР уже в другій половині 1930-х рр. На зміну ідеї пролетарського інтернаціоналізму упроваджувалась ідеологія «радянського патріотизму». Роль об’єднувача «братніх» радянських республік відводилась російському народу. Кінець 1940-х рр. ознаменувався початком відвертої антисемітської кампанії. Піком державного антисемітизму післявоєнного періоду стала так звана «Справа лікарів».
Ця політична бомба вибухнула 13 січня 1953 р. У газеті «Правда» було опубліковано повідомлення ТАРС і статтю про викриття 9-ти «заколотників», відомих в країні професорів-медиків, які нібито ставили собі за мету не лікувати, а умертвляти відомих діячів партії і уряду. Серед них – професори Вовсі, Коган, Фельдман, Грінштейн, Етінгер тощо. Назагал під слідством опинилися кілька десятків осіб, переважно лікарів єврейської національності. Стаття мала промовисту назву «Підлі шпигуни і вбивці під маскою професорів-лікарів».
У тексті офіційного повідомлення про арешт було оголошено, що «більшість учасників терористичної групи були пов'язані з міжнародною єврейською буржуазно-націоналістичною організацією «Джойнт», створеною американською розвідкою нібито для надання матеріальної допомоги євреям в інших країнах». У зв'язках з цією ж організацією були звинувачені люди, які раніше проходили у справі Єврейського Антифашистського комітету. Стаття, як і урядове повідомлення, робила наголос на сіоністський характер справи.
Витоки цієї сфабрикованої справи можна простежити від 28 серпня 1948 р. У цей день завідувачка відділу функціональної діагностики Кремлівської лікарні, кардіолог Лідія Тимошук зняла кардіограму у секретаря ЦК ВКП(б) Андрія Жданова і поставила діагноз «інфаркт міокарда». Але консиліум професорів з таким діагнозом не погодився. За два дні високопоставлений пацієнт помер. Розтин тіла засвідчив: інфаркту таки не було. Попри це, Лідія Тимошук почала писати скарги на своїх колег у партійні органи і МДБ. «За допомогу у викритті лікарів-убивць» вона згодом була нагороджена орденом Леніна.
Починаючи з 1952 р. «Справа лікарів» розроблялась органами МДБ під керівництвом підполковника М. Д. Рюміна, який написав у 1951 р. донос Сталіну про «сіоністську змову» в органах держбезпеки. Сталін вимагав від МДБ максимальної розробки версії просіоністського характеру змови і про зв'язки її учасників з англійською та американською розвідкою через «Джойнт». У жовтні 1952 р. Сталін дозволив застосовувати до арештованих лікарів заходи фізичного впливу (себто катування).
За деякими даними, «Справа лікарів» мала бути претекстом для подальших широкомасштабних погромів та навіть виселення більшої частини єврейського населення СРСР на північ країни, про що згадується А. І. Солженіциним в першій редакції книги «Архіпелаг ГУЛАГ». У постійній експозиції Музею можна побачити яким чином антисемітська істерія нагніталася радянською пресою. Зокрема, вже 14 січня 1953 р. (тобто наступного дня після публікації у «Правді») у дніпропетровській газеті «Зоря» з’являється передрук українською мовою. Не оминув своєю увагою «Справу лікарів» і провідний сатирично-гумористичний радянський журнал «Крокодил». Так, на останній сторінці обкладинки № 3 за 1953 р. була розміщена ілюстрація, авторства відомої мистецької групи «Кукринікси», із промовистим підписом «Слідами злочинів. Органами Державної безпеки викрита група лікарів-шкідників, найманих агентів іноземних розвідок». Символічним є те, що карикатура у журналі, який побачив світ у місяць смерті диктатора.
Подальшого широкомасштабного розвитку кампанії завадила смерть Й. Сталіна 5 березня 1953 р., після якої хвиля антисемітизму пішла на спад. Усі заарештовані по «справі лікарів» були звільнені 3 квітня 1953 р. та відновлені на роботі. На жаль, Двоє з заарештованих – М. Б. Коган та Я. Г. Етінгер – померли в ході слідства.
4 квітня 1953 р. в «Правді» було опубліковано «Повідомлення Міністерства Внутрішніх Справ СРСР», де стверджувалося: «Міністерство внутрішніх справ СРСР провело ретельну перевірку всіх матеріалів попереднього слідства та інших даних у справі групи лікарів, яких звинувачували у шкідництві, шпигунстві і терористичних діях щодо активних діячів Радянської держави. В результаті перевірки встановлено, що притягнуті у цій справі професор ВОВСІ М.С., професор ВИНОГРАДОВ В.М., професор КОГАН М.Б., професор КОГАН Б.Б., професор ЄГОРОВ П.І., професор ФЕЛЬДМАН О.І., професор ЕТІНГЕР Я.Г., професор ВАСИЛЕНКО В.X., професор ГРІНШТЕЙН О.М., професор ЗЕЛЕНІН В.Ф., професор ПРЕОБРАЖЕНСЬКИЙ Б.С., професор ПОПОВА Н. А., професор ЗАКУСОВ В.В., професор ШЕРЕШЕВСЬКИЙ М.A., лікар МАЙОРОВ Г.І. були арештовані колишнім Міністерством державної безпеки СРСР неправильно, без будь-яких законних підстав. Перевірка показала, що звинувачення, висунуті проти перерахованих осіб, є помилковими, а документальні дані, на які спиралися працівники слідства, безпідставними. Встановлено, що свідчення заарештованих, які нібито підтверджують висунуті проти них звинувачення, отримані працівниками слідчої частини колишнього Міністерства державної безпеки шляхом застосування неприпустимих і суворо заборонених радянськими законами прийомів слідства».
Антисемітизм сталінської доби закінчився, але, як напрямок цілеспрямованої державної політики СРСР, зазнав свого розквіту за правління Л. Брежнєва.