Війна, що змінила світ, розпочалася 28 червня 1914 р. з одного пострілу в Сараєво, коли сербський націоналіст Гаврило Принцип убив австрійського ерцгерцога Франца Фердинанда. Цей акт став каталізатором для подій, що охопили більшу частину світу в руйнівному конфлікті, відомому як Перша світова війна.
На початку XX ст. Європа була ареною складних політичних і територіальних протиріч. Великі держави розвивали свої колоніальні імперії, військово-економічний потенціал і амбіції. Німеччина, Австро-Угорщина та Італія сформували Троїстий союз, тоді як Велика Британія, Франція та Росія об’єдналися в Антанту. Ці альянси підживлювали напругу, яка зрештою призвела до війни.
Непримиренний антагонізм між Німеччиною та Великою Британією, особливо у військово-морській сфері та боротьбі за колонії, а також франко-німецькі суперечності через землі, відібрані у Франції після франко-прусської війни, створювали передумови для конфлікту. Балкани стали ще одним фокусом напруги: Німеччина та Австро-Угорщина прагнули розширити свій вплив, а Росія – захистити свої інтереси.
Убивство Франца Фердинанда стало безпосереднім приводом для початку війни. Австро-Угорщина, підтримувана Німеччиною, оголосила війну Сербії. Росія, гарант незалежності Сербії, оголосила мобілізацію, що викликало відповідь Німеччини. Велика Британія та Франція також вступили у війну. Перші бойові дії розпочалися на Балканах, але незабаром війна охопила Східний і Західний фронти, Близький Схід та Африку.
Перша світова війна, також відома як Велика війна, стала глобальним конфліктом, що охопив 38 країн та залучив понад 1,5 млрд людей. У цій кривавій сутичці зіткнулися два блоки найбільших світових держав того часу. Цей конфлікт залишив глибокий відбиток на всіх учасниках, зокрема й на Україні, яка опинилася в центрі воєнних дій.
Українські землі, розділені між Австро-Угорською та Російською імперіями, стали ареною жорстоких боїв з самого початку війни. Вже влітку 1914 р. Галичина, Волинь і частково Центральна Україна перетворилися на один із головних театрів військових дій на сході Європи. Тут проходила лінія фронту, яка аж до 1918 р. залишалася місцем постійних боїв і маневрів. Природні та людські ресурси України зробили її стратегічно важливою для обох ворогуючих сторін – Німеччини та Австро-Угорщини з одного боку, і Російської імперії з іншого. Українські солдати воювали по обидва боки фронту: близько 3,5 млн українців служили в російській армії, а близько 300 тис. – в австро-угорській.
Під час бойових дій українські землі зазнали значних руйнувань і втрат. У Галицькій битві 1914 р., одній із найуспішніших для російської армії, брали участь понад 1,5 млн солдатів. Російські війська окупували Галичину, Буковину та частину Польщі, завдавши величезних втрат австро-угорським військам. Водночас, російська окупаційна адміністрація розгорнула широку кампанію боротьби з українством, зокрема переслідуючи греко-католицьке духовенство.
Війна мала руйнівний вплив на економіку України. Мобілізація працездатного населення призвела до скорочення посівних площ і зниження врожайності. Промисловість також зазнала значних збитків: понад 1,4 тис. підприємств зачинились, що погіршило соціально-економічну ситуацію в регіоні.
Політичні події в Україні під час війни набули нового значення. У жовтні 1917 р. відбувся Жовтневий переворот у Петрограді, що призвів до створення Української Народної Республіки (УНР). Генеральний секретаріат Української Центральної Ради вирішив об’єднати Південно-Західний і Румунський фронти в Український фронт та розпочав переговори про завершення війни. 9 лютого 1918 р. в Бресті-Литовському УНР підписала мирний договір із Німеччиною, ставши першою країною, що вийшла з війни.
Політичні наслідки війни були колосальними. Старі режими впали, і на їх місці виникли нові політичні устрої. У Росії царське самодержавство було замінено комуністичною диктатурою, що мало величезний вплив на подальший розвиток світової історії. Німецька імперія зіштовхнулась з революційними подіями, що призвели до відставки імператора Вільгельма II та оголошення Веймарської республіки.
Для України війна стала не лише катастрофою, а й можливістю для політичної мобілізації. Створення УНР та підписання мирного договору з Німеччиною в 1918 р. відкрили новий етап в історії українського народу, але й породили нові виклики і проблеми. Війна також спричинила масштабні людські втрати і соціальні зрушення, які вплинули на подальший розвиток країн, а її наслідки вплинули на геополітичні, економічні і соціокультурні процеси у світі на десятиліття вперед.
Автор – Анастасія Кривошей,
студентка ІІ курсу Університету митної справи та фінансів,
яка проходила навчальну практику у Музеї
Редактори – Ірина Піскарьова, Марина Стрільчук