Під час Голокосту деякій частині єврейської громади вдалося організувати збройний опір. У найбільшому в окупованій Європі Варшавському гетто була створена підпільна воєнізована організація опору – Єврейська бойова організація (пол. ŻOB, Żydowska Organizacja Bojowa).
Створенню організації передувала низка подій. У березні 1942 р. відбулася зустріч варшавських єврейських лідерів. Сіоністські молодіжні групи Га-Шомер га-цаїр і Дрор запропонували створити організацію самооборони, оскільки, на відміну від старшого покоління, передбачали наміри нацистів щодо знищення варшавського єврейства. В їхньому заклику зазначалося: «Ми знаємо, що гітлерівська система вбивства, різанини та пограбування неухильно веде до глухого кута та знищення євреїв»[1]. Проте пропозиція була відхилена більшістю з аргументацією, що бойова організація зазнає поразки без допомоги польського опору, немає доказів загрози депортації, а будь-який збройний опір спровокує нацистів на помсту всій єврейській громаді. Натомість Польська робітнича партія та єврейська соціалістична партія «Поалей Сіон» об’єдналися в «Антифашистський блок» для боротьби з нацистською окупаційною владою. Невдовзі блок об’єднав представників сіоністських, комуністичних та соціалістичних єврейських партій.
22 липня 1942 р. нацисти розпочали т. зв. «Велику акцію» – масштабні депортації з Варшавського гетто до табору смерті Треблінка – у ході якої було переміщено понад 254 000 євреїв. 28 липня 1942 р. для опору нацистським акціям членами єврейських молодіжних рухів була створена Єврейська бойова організація (ŻOB). Очолив її 23-річний представник Га-Шомер га-цаїр Мордехай Анєлевич. У вересні 1942 р. ŻOB збільшилась чисельно та налагодила контакт з польським рухом опору, який допомагав з озброєнням і вибухівкою. Штаб-квартира організації розташовувалася на місці перетину двох вулиць – Милої та Заменгофа, що мало стратегічне значення для розміщення бойових підрозділів та майбутнього «схрону» під час повстання у гетто.
Першим суттєвим кроком ŻOB була розробка тактики для євреїв гетто, яким вдалося вціліти у період т. зв. «Великої акції»: «очищення» гетто від зрадників, збір коштів для закупівлі зброї, облаштування схованок у підвалах, інформування євреїв щодо кінцевої мети нацистської політики винищення тощо. Також планувався публічний протест з обвинувачення співробітництва єврейської поліції з нацистами, проте ця акція так і не відбулася через початок другої хвилі депортацій 18 січня 1943 р. Друга організація єврейського опору під назвою Єврейський військовий союз ( пол. Żydowski Związek Wojskowy, ŻZW), сформована переважно з колишніх офіцерів Війська Польського наприкінці 1939 р., діяла пліч-о-пліч з ŻOB і також відігравала важливу роль у збройній боротьбі євреїв.
Під час січневої «акції» серед перших євреїв, яких схопили нацисти, були кілька бійців ŻOB, які навмисно проникли до колони депортованих. На чолі з Мордехаєм Анєлевичем вони вийшли зі строю і вступили в бій з нацистами із використанням стрілецької зброї. Колона розбіглася, а новини про операцію ŻOB і ŻZW швидко поширилися по всьому гетто. Під час цієї депортації, що тривала 4 дні, німцям вдалося зібрати лише близько 5 000–6 000 євреїв.
Напередодні єврейського свята Песах, 19 квітня 1943 р. почалася остаточна ліквідація гетто з подальшою депортацією його мешканців до таборів смерті. На той момент у гетто з понад 400 000 євреїв залишилось лише 50 000–70 000. Коли нацистські та поліційні загони увійшли на територію гетто, вулиці були порожні; більшість євреїв ховалися в ретельно підготовлених бункерах, які, однак, не передбачали шляхів втечі. ŻOB і ŻZW розпочали повстання у Варшавському гетто, що тривало майже місяць попри чисельну та збройну перевагу нацистів. Повстанці використовували будинки та барикади, звідки вели прицільний вогонь, використовуючи тактику партизанської війни, що надавало їм стратегічну перевагу. Але ця перевага була втрачена, коли нацисти почали систематично спалювати всі будівлі гетто, перетворивши підземні бункери на задушливі смертельні пастки.
8 травня 1943 р. один з лідерів ŻOB Ізраїль Вільнер, розуміючи провал повстання, закликав решту повстанців не здаватися живими у руки нацистів. Багато з них вдалися до самогубства. Гетто було спалене і зрівняне з землею, а повстання придушене. Фінальний акт знищення «єврейської Варшави» припав на 16 травня 1943 р., коли було підірвано Велику Варшавську Синагогу. Згідно з рапортом «Варшавського гетто більше не існує», групенфюрера СС Юргена Штропа, який очолював каральні загони, у ході «ліквідації» щонайменше 56 065 євреїв було вбито або депортовано до табору смерті Треблінка.
Решта бійців ŻOB, яким вдалося вижити та втекти з гетто, пізніше взяла активну участь у Варшавському повстанні 1944 р. Героїчний приклад Єврейської бойової організації став символом опору та боротьби за виживання єврейського народу і надихнув в’язнів інших гетто та концтаборів на продовження спротиву окупантам.
[1] Call to Armed Self-Defense, from Ha-Shomer Ha-Zair newspaper in the Warsaw Underground Jutrznia ("Dawn"), March 28, 1942