26 травня, 18-го числа місяця Іяр, за юдейським календарем, відзначають свято Лаг ба-Омер – одне із найдавніших свят, це радісна та весела подія для євреїв. Тому цього дня доречно говорити привітання та бажати один одному радісного свята: «Хаг Лаг ба-Омер самеах!».
Назва свята складається з двох слів – «лаг» і «омер», що означає «33 день від початку відліку Омеру». Починаючи з другого дня Песаха і до свята Шавуот євреї ведуть рахунок, який називається рахунком Омера. Днів підрахунку омера всього 50. Цей час в Торі названо періодом надії і трепету, в який вирішується, наскільки буде врожайним рік. У ці сім тижнів діє безліч заборон.
Зміст свята пов’язують відразу з кількома історичними подіями. У Талмуді розповідається, що у великого мудреця та систематизатора Тори раббі Аківи було 24 тисячі учнів, і що всі вони, крім п'яти, померли від епідемії в період між Песахом та Шавуотом у покарання за неповажне ставлення один до одного. Мор тривав тридцять три дні. Тому в цей період євреї всього світу дотримуються низки траурних звичаїв: не стрижуться, не проводять святкових застіль та весільних церемоній. Вважають, що саме в Лаг ба-омер припинився мор, і тому на цей день траурні звичаї повсюдно скасовуються. У цей день можна стригтися та голитися, можна влаштовувати весілля та розважатися.
Крім того, свято прийнято пов’язувати з ім’ям мудреця раббі Шимона Бар Йохая (Рашбі), одного із найвідоміших послідовників Раббі Аківи, основоположника каббалістичного вчення та автора творіння єврейського народу – книги «Зоар». Рашбі помер в Лаг ба-Омер. Він звелів своїм учням відзначати день своєї смерті як день радості. Переказ свідчить, що після смерті Шимона Бай Йохая в 160 р. н.е. над його тілом піднявся стовп вогню. Так з'явилася традиція цього дня розводити багаття.
Традиційно в Лаг ба-Омер здійснюють паломництво до могили раббі Шимона на горі Мерон, а також влаштовують стрільби з лука, розпалюють вогнища, організовують пікніки і різні веселі розваги з піснями і танцями.
Ніч, з якої починається свято – ніч багать. Головне багаття запалюють над могилою рабі Шимона бар Йохая. У синагогах запалюють безліч свічок.
На згадку про рабі Шимона та його сина, які харчувалися плодами ріжкового дерева під час боротьби з римлянами, євреї на це свято також їдять фрукти з цього дерева. Ще одне частування – варені яйця, пофарбовані лушпинням цибулі. Такою була улюблена їжа Шимона Бай Йохая.
На жаль, тепер у нас немає можливості традиційно зібратися у великому дружньому колі біля багаття та відсвяткувати разом… Нехай же цього року теплий «вогник дружби» горить у вас в душі та розпалює почуття любові і поваги, нагадуючи про справжній духовний сенс свята!