Влітку 1914 р. на Балканах розпочались події, що пізніше призвели до одного з найбільш руйнівних конфліктів в історії людства – Першої світової війни, яку сучасники назвали Великою. Війни, яка поширилася всією Європою та затягла у свої вирви мільйони людей.
На початку ХХ ст. відносини між європейськими країнами були напруженими та нестабільними. Імперії нарощували озброєння та утворювали ворожі воєнно-політичні блоки. Складною була ситуація на Балканах. Оголошення Австро-Угорщиною 7 жовтня 1908 р. анексії Боснії і Герцеговини призвело до політичної кризи та загострило відносини з Сербією, а також поглибило суперечності між Антантою і Троїстим союзом, ставши одним із важливих етапів на шляху до Першої світової війни. У жовтні 1912 р. Балканський союз у складі Болгарії, Греції, Чорногорії та Сербії розпочав війну з Османською імперією, яка закінчилась її поразкою у травні наступного року. У результаті Другої Балканської війни у 1913 р. Балканський союз припинив своє існування.
Знову на порозі війни країни опинились 28 червня 1914 р., коли 19-річний студент Гаврило Принцип в Сараєво убив спадкоємця австро-угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда і його дружину герцогиню Софію Гогенберг. Цей теракт, влаштований членами сербських підпільних організацій «Чорна рука» і «Млада Босна», став формальним приводом до початку Першої світової війни.
Оголосивши Сербію відповідальною за теракт, Австро-Угорська імперія висунула Сербії ультиматум, що суттєво обмежував суверенітет останньої. Реакція Австро-Угорщини призвела до швидкого поширення напруження на всій території європейського континенту. Найближчим союзником Сербії була Російська імперія, яка почала готуватися до війни з Австро-Угорщиною.
28 липня 1914 р. Австро-Угорщина оголосила війну Сербії. Наступного дня Росія розпочала загальну мобілізацію. За нею про мобілізацію оголосили Франція та Німеччина. 6 серпня Австро-Угорщина оголосила війну Росії, Сербія та Чорногорія – Німецькій імперії. 12 серпня війну Австро-Угорщині оголосила Великобританія і Франція, а вже 23 серпня країни Антанти (Франція, Велика Британія, Росія) підтримала Японія. У листопаді того ж року на боці Центральних держав у війну вступила Османська імперія, відкривши фронти на Кавказі, у Месопотамії та на Синайському півострові. Війна на Балканах швидко перетворилась на загальноєвропейську, яка вже за кілька місяців переросла у світову.
Сили Антанти протистояли країнам Четверного союзу (Австро-Угорщина, Німеччина, Болгарія, Османська імперія). Українці, етнічні землі яких входили до складу Російської та Австро-Угорської імперій, змушені були воювати по обидва боки фронту (3,5 млн. у складі російської армії, 250 тис. у складі австро-угорської), часто один проти одного.
Перша світова війна, яка тривала з 1914 по 1918 рік, стала переламним моментом в історії людства. Збройна боротьба велася на фронтах протяжністю 3-4 тис. км, на території трьох континентів – Європи, Азії та Африки, не тільки на суші і на морі, а й у повітрі. У країнах Антанти було мобілізовано близько 45 млн. чоловік, у коаліції Центральних держав – 25 млн. За чотири роки війни було вбито і померло від ран близько 10 мільйонів людей, зазнали поранень – 20 млн., з яких 3,5 млн. залишилися каліками.
Бельгійський історик Жорж-Анрі Дюмон так писав про закінчення цієї війни: «Якщо ми погодимося з тим, що останні битви цієї абсурдної війни, яка тривала з 1914 по 1918 рік, ознаменували закінчення XIX століття, щойно були підписані Версальський, Сен-Жерменський, Тріанонський, Нейїський і Севрський договори, то повинні водночас визнати, що виникло чимало економічних і соціальних проблем, які визначатимуть ситуацію у світі в XX столітті, як і основні політичні напрями нового століття. Виснажена чотирирічною війною Європа, яка вдалася до позик, щоб заплатити за зброю, втратила контроль над світовою економікою… тепер вона була не кредитором, а боржником».