18 травня 1944 р. розпочався один із жахливих злочинів, вчинених радянською владою за часів Другої світової війни, – депортація кримськотатарського народу. Операція проводилась відповідно до таємної постанови Державного комітету оборони СРСР «Про кримських татар», у якій наводились звинувачення киримли у масовому зрадництві, колабораціонізмі та дезертирстві. За кілька днів було депортовано щонайменше 180 тис. осіб, які втратили свої домівки та Батьківщину. На збори давалося до півгодини, тож майно залишалося і було конфісковано державою. Через голод і хвороби тисячі депортованих загинули на шляху до чужини і в місцях поселення.
У 1948 р. Президія Верховної Ради СРСР встановила довічний термін депортації і запровадила кримінальну відповідальність за втечу з місць обов’язкового примусового поселення кримських татар. Це обмеження було знято у 1956 р., але й після того Крим був закритою зоною для корінного народу. Лише наприкінці 1980-х рр. киримли отримали дозвіл на повернення на Батьківщину. Вони повернулися до Криму зі знищеними історичними і культурними кримськотатарськими пам’ятками, з русифікованими назвами міст і сіл – радянський режим не залишив майже нічого, що могло нагадувати про корінний народ півострову.
Попри усі випробування, що випали на долю киримли, вони стали невід’ємною частиною незалежної демократичної України. У 2015 р. у Музеї «Пам’ять єврейського народу і Голокост в Україні» була відкрита перша в Україні постійна експозиція, присвячена депортації кримськотатарського народу. Почесними гостями Музею стали перший Голова Меджлісу кримських татар Мустафа Джемілєв, Голова Меджлісу Рефат Чубаров, суспільний діяч Алім Алієв та інші національні лідери. Постановою Верховної Ради України від 12.11.2015 р. 18 травня встановлено Днем пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу.
У цей пам’ятний день ми висловлюємо підтримку народу киримли. Саме з окупації російськими військами Криму у 2014 р. розпочалася російсько-українська війна, яка вирує й досі. Тисячі родин кримських татар через загрозу волі й життю були змушені покинути рідні домівки. За роки окупації до Криму було переселено близько півмільйона росіян з континенту й, таким чином, у черговий раз штучно змінено демографічний склад півострова. Попри постійні утиски з боку російської влади, замовні судові процеси та арешти, наші кримські брати та сестри продовжують боротьбу за визволення – у русі опору, у складі ЗСУ, у гуманітарній та культурній сферах. Віримо, що спільними зусиллями ми переможемо ворога. Наступного року у Бахчисараї!