Табір смерті Белжець був створений нацистами на окупованій території Польщі на початку 1942 р. та проіснував до грудня того ж року. За цей час у таборі було знищено, за різними підрахунками, від 450 000 до 600 000 євреїв і майже 2 000 ромів.

У 1942 р. у т. зв. Генерал-Губернаторстві нацисти створили табори смерті Белжець, Собібор і Треблінка. Ці табори були частиною операції «Райнгард» (названої так на честь начальника Головного управління імперської безпеки Райнгарда Гейдріха) – нацистської програми систематичного винищення всіх євреїв в окупованій Польщі. Протягом березня 1942 – листопада 1943 рр. у цих трьох таборах було вбито близько 1,5 млн євреїв. Усього під час реалізації операції «Райнгард» і пов’язаних з нею дій загинуло 1,7 млн осіб.

У Белжець депортували євреїв зі Львова та всієї Східної Галичини, Кракова та Краківської області, Любліна та його околиць, а також євреїв з Німеччини, Австрії та Чехословаччини. У таборі було встановлено шість газових камер, де нацистські військові регулярно знищували тисячі людей. Перші 3 000 євреїв прибули до Белжеця з Любліна 17 березня 1942 р.; вони ж стали і першими жертвами. Наступними днями у газових камерах табору загинули 15 000 євреїв зі Львова. Протягом перших чотирьох тижнів діяльності табору смерті у ньому було знищено близько 80 000 осіб.

З грудня 1942 р. нацистами були зроблені максимальні зусилля задля приховування злочинів, які відбувалися на території табору. До весни 1943 р. спалювали тіла раніше знищених жертв, похованих у ровах на території табору, у рамках програми 1005. Близько 600 ув’язнених, які залишилися в живих, були депортовані до табору смерті Собібор і там знищені. Територія табору була засаджена деревами та чагарником, а на її частині влаштована сільськогосподарська ферма.

Починаючи з 1991 р. на місці табору кілька разів проводилися розкопки, у результаті яких було знайдено 33 місця масових поховань. Сьогодні на місці злочину створено музей та меморіальний комплекс.