«Жовтневий переворот» 1917 р. поклав край антисемітизму як державної політики у новоствореній Країні Рад. Офіційно юдофобія розглядалася як негативна спадщина Російської імперії і протиставлялася ідеї пролетарського інтернаціоналізму, що панувала в 1920-х рр. в СРСР. Згодом, ідеологія інтернаціоналізму змінилася «радянським патріотизмом», в якому роль об’єднувача «братніх» народів відводилася росіянам. Проте, і тоді зберігалося позитивне ставлення до євреїв. Але, вже у другий половині 1930-х рр. прояви антисемітизму набули державного масштабу. Цей процес призупинився під час Другої світової війни. З початком німецько-радянської війни урядом СРСР навіть було ініційовано створення Єврейського антифашистського комітету (ЄАК). У повоєнні роки ЄАК було ліквідовано за звинуваченням у антирадянській пропаганді та націоналістичній діяльності, що стало початком відвертої антисемітської кампанії.
Піком радянського державного антисемітизму стала так звана «Справа лікарів». Наприкінці 1952 – на початку 1953 рр. було заарештовано низку видатних радянських лікарів (у більшості – єврейського походження), які лікували перших осіб СРСР, передусім Й. Сталіна. Їх звинуватили у спробі знищення вищого керівництва держави. У тексті офіційного повідомлення про арешт було оголошено, що «більшість учасників терористичної групи (Вовсі М. С., Коган Б. Б., Фельдман А. І., Грінштейн А. М., Етінгер Я. Г. та інші) були пов’язані з міжнародною єврейською буржуазно-націоналістичною організацією «Джойнт[i]», створеною американською розвідкою нібито для надання матеріальної допомоги євреям в інших країнах». У зв’язках з цією ж організацією раніше були звинувачені фігуранти у справі ЄАК. Повідомлення про арешт лікарів і подробиці «змови» з’явилися в статті без підпису «Підступні шпигуни і вбивці під маскою професорів-лікарів», опублікованій у центральній радянській газеті «Правда» 13 січня 1953 р. Стаття, як і урядове повідомлення, робила наголос на сіоністський характер справи.
Героїнею, що викрила «вбивць у білих халатах», пропаганда представила Л. Тимашук – лікарку, яка звернулася до ЦК зі скаргами на неправильне лікування А. Жданова ще в 1948 р. «За допомогу у викритті тричі проклятих лікарів-убивць» вона була нагороджена орденом Леніна.
«Справа лікарів» викликала переслідування родичів і товаришів по службі заарештованих, а також хвилю антисемітських настроїв по всій країні. На відміну від попередньої кампанії проти т. зв. «безродних космополітів», в якій, швидше за все, йшлося про євреїв, тепер пропаганда вказувала на них безпосередньо. Антисемітська істерія нагніталася радянською пресою.
Подальшого широкомасштабного розвитку кампанії завадила смерть Й. Сталіна 5 березня 1953 р., після якої хвиля антисемітизму пішла на спад. Усі заарештовані по «справі лікарів» були звільнені 3 квітня 1953 р. та відновлені на роботі. Вже наступного дня офіційно було оголошено, що визнання обвинувачених були отримані за допомогою «неприпустимих методів слідства». Антисемітизм сталінської доби закінчився, але, як напрямок цілеспрямованої державної політики СРСР, зазнав свого розквіту за правління Л. Брежнєва.
[i] Джойнт (англ. American Jewish Joint Distribution Committee, JDC, «Американський єврейський об'єднаний розподільчий комітет») – найбільша єврейська благодійна організація, створена в 1914 р. у США