Понад п’ять місяців україніці чинять опір повномасштабному російському вторгненню. Ми воюємо зі злочинною країною. Сучасна росія з її терактами, загарбницькими війнами, порушеннями всіх існуючих юридичних і загальнолюдських норм, з’явилася не сьогодні, не 20 років тому. Репресії, депортації, масові розстріли полонених, вбивство мирного населення, катування, зґвалтування, викрадення людей – все, що зараз коїть російська армія в Україні, має глибокі коріння в радянській спадщині. 17 січня 1945 р. відбулася одна з найзагадковіших подій ХХ століття. Людина, яка врятувала від неминучої смерті тисячі угорських євреїв, безслідно зникла – в радянських катівнях. Пошуки родичів, друзів та небайдужих протягом багатьох років були марними. Але, незважаючи на це, Рауль Валленберг був і залишається одним з найвідоміших дипломатом-Праведником.
Рауль Валленберг народився 90 років тому – 4 серпня 1912 р. в Лідінге, передмісті Стокгольма, в одній з найзаможніших родин Швеції. По закінченню школи, пройшов військову службу. З 1931 р. вивчав архітектуру в Енн Арбор, Мічиганському університету, який закінчив з відзнакою. Після цього Рауль зайнявся бізнесом. По роботі об’їздив всю Європу – для цього йому було видано дипломатичний паспорт. Валленберг дотримувався ліберальних і загальногуманістичних поглядів, і тому його обурювала політика нацистів у Європі. У 1944 р. світ осягнув масштаби нацистської кампанії винищення євреїв. Валленберга було призначено спеціальним аташе при шведському посольстві в Будапешті. Його місія полягала в порятунку якомога більше євреїв від знищення нацистами. Одразу по приїзду до Будапешту, з 9 липня 1944 р., молодий дипломат впровадив нововведення, новий вид документу для угорських євреїв, так званий Schutzpass (Захисний паспорт). Валленбергу вдалося отримати дозвіл на випуск 4 500 захисних паспортів. Але насправді цю квоту він перевищив утричі. Крім видачі захисних паспортів, Рауль також найнявсотні євреїв у гуманітарний сектор посольства, забезпечуючи їх захист. Він купував будинки, на фасади яких розміщував шведський прапор, тим самим перетворюючи їх у недоторканну територію, і поселяє в них євреїв.
В січні 1945 р. Червона армія вступає в Будапешт, і нацистський терор закінчується. Завдання Валленберга в угорській столиці добігало кінця. 17 січня 1945 р. дипломат залишає місто разом зі своїм помічником та водієм у супроводі радянських офіцерів і солдатів. Ніхто з них не повертається.
Родина Валленберга з часу його зникнення марно прагнула дізнатися про його долю. На квітень 1945 р. вже не підлягало сумніву, що Рауль пропав без вісті. Шведські дипломати неодноразово надсилали запити радянської владі, але остання заперечувала присутність Валленберга в країні. У 1957 р., у відповідь на черговий запит, уряду Швеції було повідомлено про «раптово» виявлений рукописний документ – свідоцтво про смерть Валленберга. Згідно нього, Рауль Валленберг помер в Луб’янській в’язниці 17 липня 1947 р. Проте автентичність цього документа не була доведена. І це не поставило крапку в історії про зникнення і смерть Валленберга. Уряд Швеції і близькі Валленберга не залишали спроб дізнатися правду. Лише у 1989 р. їх наполегливість дала результат. Членів сім’ї запросили на зустріч до Москви, де після більш ніж сорока років пошуків їм, нарешті, передали паспорт Рауля, його записну книжку та інші особисті речі. За офіційною версією, ці папери знайшлися при ремонті архівів КДБ – так само, як і облікова картка Валленберга. Цікаво, що в картці виявилися незаповненими дві графи: характер злочину і стаття Кримінального кодексу. Слідчий внутрішньої в’язниці, заповнюючи картку 6 лютого 1945 р., просто не знав, що писати – незрозумілим був характер злочину. До того ж, статус Валленберга був визначений як «військовополонений», хоча це, звичайно, теж викликає великі питання. Зокрема: як він, маючи статус шведського дипломата, міг виявитися військовополоненим? У 2000 р. Головною військовою прокуратурою РФ було прийнято рішення про реабілітацію Валленберга і його водія, що теж досить дивно, адже формально їх ніхто не засудив.
31 жовтня 2016 р. Швеція офіційно визнала смерть Рауля Валленберга. Такої поваги і міжнародного визнання, ні до, ні після Валленберга не вдостоювався, мабуть, жоден швед. У 1981 р. він став другим іноземцем, якому, як виняток, було присвоєно (щоправда, посмертно) звання почесного громадянина США. Такої шани було удостоєно всього сім осіб, зокрема Уїнстон Черчилль і Мати Тереза. Валленберг став почесним громадянином Канади, Ізраїлю та Угорщини. Його ім’я носять вулиці в Берліні і Вашингтоні, Будапешті і Мукачеві, вулиці у багатьох містах Держави Ізраїль. Йому присвячені численні пам’ятники в різних країнах світу, кінострічки, велика кількість книг та поштові марки. Але його рідним і досі потрібно лише одне – знати правду про зникнення та загибель Рауля Валленберга.
Пропонуємо до перегляду онлайн заняття, присвячене Раулю Валленбергу.