Сімдесят сім років тому 27 січня 1945 р. бійці Червоної армії, подолавши опір гітлерівців, звільнили одне з найстрашніших місць – концтабір Аушвіц, поблизу польського міста Освенцім.
На момент звільнення табору смерті в ньому виявилося близько 7 тисяч ув’язнених – переважно діти та непрацездатні. Решту гітлерівці або знищили, або вивезли до Німеччини.
Табір Аушвіц-Біркенау входив до комплексу нацистських концентраційних таборів та таборів смерті, що розташовувався у 1940–1945 рр. в окрузі Верхня Сілезія на захід від Генерал-Губернаторства. Комплекс складався з трьох основних таборів: Аушвіц-1, Аушвіц-2 (табір смерті Біркенау) та Аущвіц-3 (концтабір Моновіц). Загальна площа табору складала приблизно 500 га.
Звільнення Аушвіца військами Червоної армії було лише невеликою частиною Вісло-Одерської операції, проведеної з 12 січня до 3 лютого 1945 р. силами 1-го Українського фронту.
У другій половині 1944 р., у зв’язку з успіхами Червоної армії і наближенням лінії фронту до нацистського концтабору Аушвіц, керівництво СС, яке займалося охороною табору, прийняло рішення вивезти вглиб Рейху близько 65 тис. в’язнів, а табірне начальство зайнялося знищенням слідів скоєних злочинів: спалювалися документи, засипалися рови з людськими останками, було розібрано будівлю крематорію-4, решту кремаційних будівель готувалися знищити вибухівкою. У Німеччину вивозилися будівельні матеріали і навіть речі, награбовані в убитих євреїв. Однак нацистам не вдалося остаточно знищити всі сліди злочинів. Під час т. зв. «маршів смерті» есесівці розстрілювали знесилених і не здатних продовжувати шлях в’язнів, а також тих, хто намагався втекти. За деякими даними, у ході операції втратили життя від 9 до 15 тис. осіб.
Вранці 27 січня радянські бійці 100-ї стрілецької дивізії увійшли на територію табору Моновіц, залишеного нацистами. Близько полудня вони без значних бойових зіткнень зайняли центр міста Освенцим, а близько 15:30 – Біркенау. Їхні товариші з 322-ї стрілецької дивізії, подолавши опір нацистів між 15:00 та 17:00 зайняли головний табір (Аушвіц-1) із прилеглою господарською територією. Того ж дня бійці частин Радянської армії продовжили наступ у південно-західному напрямку. У боях на території табірного комплексу, а також міста Освенцим та сусідніх населених пунктів, за різними підрахунками, загинуло від 234 до 350 солдатів Червоної армії. Серед звільнених переважну більшість становили в’язні, які потрапили до Аушвіцу у 1944 р., переважно євреї, відносно великою була група поляків, які були доставлені до табору після початку Варшавського повстання, а також білоруси та росіяни.
Через кілька днів після звільнення прибули два радянські польові шпиталі, медперсонал яких приступив до організації постійної медичної допомоги для врятованих. На початку лютого до них приєдналися добровольці з лікарні Польського Червоного Хреста у Кракові. За роки існування табору, за оцінками істориків, було знищено від 1,1 до 1,6 млн осіб, переважну більшість із яких складали євреї. Із 1947 р. поблизу табору, з ініціативи колишніх в’язнів, був створений музей.