80 років тому, 20 січня 1942 р., у передмісті Берліна Ванзеє відбулася подія, яка стала знаковою для історії Голокосту і підкреслила незворотність нацистської політики по відношенню до євреїв Європи. На двогодинній нараді за участі посадових осіб центральних відомств нацистського Рейху обговорювались питання розподілу функцій між різними міністерствами щодо знищення європейських євреїв.

 Ванзейська конференція була скликана головою Головного управління імперської безпеки Рейнгардом Гейдріхом відповідно до листа Германа Герінга від 31 липня 1941 р. Цим листом на Гейдріха покладалося завдання підготувати «остаточне вирішення єврейського питання». Деталі Ванзейської конференції стали відомі з протоколу, який був складений оберштурмбанфюрером СС Адольфом Айхманом, а також із післявоєнних допитів нацистських злочинців.

Політичні рішення щодо фізичного знищення євреїв Європи були прийняті ще до січня 1942 р., тому на нараді у Ванзеє не обговорювалась мета нацистської політики стосовно євреїв. Конференція повинна була конкретизувати масштаби, етапи та взаємодію різних відомств у ході «остаточного вирішення єврейського питання».

Програма нацистів мала розпочатися з «евакуації євреїв на схід» (завуальований термін, що позначав депортацію євреїв до таборів знищення). Цей етап включав у себе 11 мільйонів євреїв Європи – зокрема й тих, хто проживав у неокупованих нацистською Німеччиною країнах. Зрештою він мав призвести до повного знищення європейського єврейства.

Ванзейська конференція стала ключовою подією у процесі знищення євреїв Європи: саме із 1942 р. дії нацистських органів влади набули узгодженого та організованого характеру.

Нині будинок у Ванзеє, де відбувалась нарада, є меморіально-дослідницьким центром історії Голокосту.